Знайдені в Єзуполі скелети понад двох сотень людей свідчать про масові репресії, які не оминули навіть жінок і дітей
Радянська влада залишила на тілі України багато шрамів. Вони затягуються, заживають, а з часом і зовсім зникають. Проте є й такі рубці, що через роки безболісного життя нагадують про себе. Роз’ятреною раною стало масове захоронення жертв комуністичного режиму, яке виявили на території Єзупільської міської лікарні у Тисменицькому районі.
Наприкінці 2011 року Богдан Овчар, працівник лікарні у селищі Єзупіль, набирав землю для клумб. Копнувши декілька разів, він натрапив на кістку. Місцевий хірург, який проходив мимо, зрозумів, що це людські останки. Головний лікар Михайло Запухляк, не побачивши зацікавлення до цієї знахідки у місцевої влади, разом з персоналом лікарні звернувся до історико-просвітницького товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Там вирішили  провести дослідження і оглянути територію шпиталю. Як виявилося, приміщення теперішньої лікарні з 1945 по 1956 роки використовувалось як тюрма Жовтневого райвідділу НКВС (в радянські часи Єзупіль називався  Жовтень). Під час проведення огляду та поверхневих розкопок було виявлено людські останки.
 
Серед жертв – жінки і діти
Розкопки тривають і сьогодні. Василь Тимків, член правління товариства «Меморіал», каже, що на початку 1990-х років на території, що колись належала тюрмі НКВС, вже проводилися розкопки. Тоді було знайдено близько півсотні тіл, та старожили казали, що це ще не кінець. «Енкаведисти скидали людей у стічний рів і пересипали їх вапном, аби тіла швидше розкладались і не було чути трупного запаху. В одному місці ми зафіксували шість тіл, які були складені одне на одне. Всього за час теперішніх розкопок нам вдалося виділити 175 скелетованих трупів», – розповідає Тимків.
Примітно, що поруч з останками пошуковці знаходять численні гільзи від патронів, якими, ймовірно, розстрілювали жертв. Деякі черепи, знайдені ними, мають отвори від куль… «Найбільше мене вразило те, що серед жертв є жінки і навіть діти. Ми натрапили на скелет дівчинки, і в кисті її руки був затиснений медальйончик. Напевно, він значив для неї надто багато, якщо дівча стискало намисто в годину смерті…», – ділиться враженнями історик.
За його словами, прикрим є той факт, що в 1970-х роках, коли приміщення  колишньої тюрми належало іншій організації, на місці масових захоронень були збудовані гаражі. Дослідник припускає, що частина поховань зараз знаходиться під гаражами, а інша частина опинилася під дорогою. Як видно з розкопок, верхній ряд тіл знаходиться на глибині 30 сантиметрів. Науковці вважають, що приміщення самої лікарні та її територія підлягають меморіалізації.
 
Людей хоронили голими
Загалом, у Єзуполі розкопали 221 скелет. Про це заявив Омелян Левицький, який понад 30 років працював судово-медичним експертом Івано-Франківського обласного бюро судмедекспертизи. «Між викопаними скелетами – 39 дитячих скелетів, тобто 17% від усіх розкопаних…», – каже він. Також, за його словами, між останками знайдено 9 пломбованих зубів. Цим експерт підкреслює, що на території колишнього Жовтня знайдено  останки сучасників не Київської Русі і аж ніяк не трипільців, а жертв радянського терору. «Примітно, що на самих черепах, які знайшли в Єзуполі, були дірчасті переломи. Такі отвори могли утворитись внаслідок удару загостреним електродом, цвяхом або заточкою. На місцях розкопок було знайдено набої та гільзи від зброї, які використовували радянські силові структури», – підсумовує Левицький.
Коли представники «Меморіалу» розкопували захоронення, до них підходили місцеві старожили й ділилися спогадами. Вони стверджували, що енкаведисти звозили сюди не тільки живих чи вбитих повстанців, а й людей, які не чинили збройного опору радянській владі. «Ви знаєте, тут, напевно, мій прадід лежить, – з болем у голосі припускає одна жінка. – Він не хотів вступати у колгосп, його забрали в цю тюрму і опісля його сліди губляться».
Ярослав Коретчук, директор Музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери, каже, що наразі триває робота зі встановлення прізвищ людей, які були там знищені. «В архіві СБУ знайдено документи, в одному з яких вказується, що саме на території в’язниці у Єзуполі була похоронена одна з активісток ОУН. До тюрми її привезли пораненою, наступного дня вона померла і була захоронена голою, аби ускладнити її ідентифікацію. Людей хоронили роздягненими», – розповідає Коретчук, пояснюючи цим фактом невелику кількість речових доказів, знайдених при розкопках.
 
Куди не копни
Територія Єзупільської лікарні – не єдина, яка цікавить дослідників. У їхньому переліку також Косівська гімназія, Надвірнянська школа, Калуська музична школа, Калуський центр дитячої творчості, де колись розміщувалися  представництва репресивних органів. Фахівці вважають, що дієвим кроком стало б прийняття обласної програми меморіалізації.
Одним з останніх проектів «Меморіалу» є Івано-Франківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням німецької мови. Нагадаємо, що влітку під час демонтажу підлоги у кабінеті української мови там знайшли кілька десятків металевих військових шевронів початку 1940-х років з тризубами та печатку органів НКВС. Василь Тимків запевняє, що тоді були знайдені й останки тіл – зуби та частини ребер. Але оскільки вони не складали анатомічної цілісності, то в кабінеті завершили ремонт та підготували клас до навчального року. Зараз там вчаться діти. «Кажуть, тут була тюрма? Так ніхто й не заперечує! Але навіщо відривати від навчання школярів?» – каже директор школи Ярослав Олексин. За його словами, «Меморіал» копав майже 20 років тому на подвір’ї школи, розкопки велися років зо три, але «там нічого не було знайдено».
Проте членів «Меморіалу» тут цікавлять ще два класи та спортзал, ймовірно, збудовані на місці колишнього в’язничного цвинтаря. Більше того, вони вважають, що є нагальна потреба досліджень підвальних приміщень школи, які в минулому використовувалися як місця насильницького утримання людей.
Варто зазначити, що розкопки на території області «Меморіал» проводить власними зусиллями, без допомоги місцевої влади. Щоправда, у товаристві  сподіваються на підтримку голови ОДА Олега Гончарука. До пошуку останків тіл також долучилися громадські активісти. Ярослав Вакалюк, який представляє ГО «Патріот України», скаржиться, що чиновники не дають дозволів на пошукові роботи. «Соромно, що на такому році незалежності України всі розкопки проводяться ледь не підпільно», – зауважує він.

Микола ГУРАК