Ми вже порушували в газеті тему збереження старовинних дверей у Коломиї,яких залишилося зовсім обмаль. Однак процес руйнації цих безцінних архітектурних витворів триває.

Будинки у середмісті щомісяця міняють власників, переходять з рук у руки, тому відслідкувати, куди зникають ті чи інші двері, надто складно. Та й кому воно потрібно? Хто цим буде займатися? Які міські департаменти?

Перші поверхи двоповерхівок втратили свій первісний вигляд, вульгарний металопластик замінив дерево. Ось що нам розповів з цього приводу краєзнавець Василь Нагірний.

– Маю ще не видруковане дослідження про двері у старих коломийських будинках. Почав я робити описи будинків і дверей ще у 1990-х роках. Сфотографував і описав 200 дверей. На той час ми мали десь 80 відсотків потрібної інформації, нині залишилося відсотків з десять. Двері в середмісті пережили дві хвилі “репресій”: перша – у 60-х роках за Хрущова. Тоді був проголошений державний курс “боротьби з архітектурними надлишками”.

Двері добряче постраждали, але загалом уціліли. Друга хвиля “репресій” почалася з часу проголошення незалежності України й початку приватизації. Вона, ця хвиля “репресій” проти старовинних дверей, триває й досі. Двері були оздоблені семантичними знаками й символами, як і решітки, ковані, або відлиті.

В кованих елементах решіток іноді відчитувалися ініціали власника будинку, дата спорудження будинку, двері оздоблені орнаментами, масками, які говорили про статус і зацікавлення власника тощо. Їх, вочевидь, виготовляли випускники Коломийської школи деревного промислу.

На сьогоднішній день старовинних дверей у середмісті не набереться й двох десятків. Деякі двері вдало відреставровані, як-от на вулиці Театральній, Пекарській, Івана Франка, в одному будинку на вулиці Оренштайна, на музичній школі, двох музеях, частково – на гімназії, у кафе “Ґенеза” на стометрівці. Раніше ідею реставрації дверей подав Любомир Глушков. Однак ідея не втілюється…

Як бачимо, питання “А кому воно треба?” залишається без відповіді.

Андрій Малащук