Безробіття було серйозною проблемою міжвоєнної Польщі. Лише станом на 1932 рік у країні було офіційно зареєстровано більш ніж 515 тисяч безробітних – пише “Західний кур’єр“.
«Безробіття залишається однією з найважчих суспільних хвороб у нашій країні, – писала преса. – Незважаючи на всі дослідження, ми так і не знаємо справжніх масштабів цієї біди та реального рівня життя безробітних. Ми лише в загальному знаємо, що їхня кількість набагато більша, ніж подає офіційна статистика.

Припускаємо, що ці люди живуть у великих злиднях, які негативно впливають на їхній фізичний та моральний стан і мають фатальний вплив на наступні покоління, які мусять виховуватися в середовищі людей, які живуть за межею будь-якого прожиткового мінімуму».

У грудні 1932 року в Станиславові відбулася багатолюдна демонстрація безробітних. Делегація від безробітних міста вирушила до тодішнього старости Паячківського з вимогами посприяти працевлаштуванню містян. За делегацією прийшла юрба, що складалася з близько тисячі осіб. Коли делегація вийшла від старости з негативним результатом переговорів, розлючена юрба вирушила на площу Ринок.

На місце відразу прибула поліція, яка намагалася розігнати демонстрантів гумовими палицями. Під час сутичок один з поліціянтів був контужений. Безробітні пройшлися вулицею Сапєжинською у доволі агресивному настрої, так що лише присутність поліції перешкодила погромам.

Газета «Ранкові новини»  від 31 грудня 1932 року
Підготувала Олена БУЧИК