Чи багато ви знаєте франківських музеїв? Більшість назве краєзнавчий і Музей мистецтв Прикарпаття. Але є ще малі, які менше на слуху.

Звісно, поки Івано-Франківськ у «червоній зоні», у більшість з них не потрапити. Але можна складати плани, які музеї відвідати згодом, пише Репортер.

Хата з професіями

Романа Фабрику франківці знають як журналіста й почесного громадянина міста. А ще 15 років тому він заснував на своєму подвір’ї Музей родинних професій, який журнал «Фокус» назвав одним із п’яти найбільш ненудних в Україні.

Музей – невелике яскраве приміщення, яке пан Роман зробив спеціально для цієї мети. На вікнах – вітражі, теж виконані на замовлення. Всередині – годинники, фотоапарати, телефони, різні інструменти… Гасло музею: «Від плуга до комп’ютера».

«Тут представлені 150 професій, – розповідає Роман Фабрика. – Експонати збираю ціле життя. Ніхто мені не допомагав, усе робив своїми руками. Я з сім’ї, де було семеро дітей, батько був залізничником. Я сам спробував багато професій. Ще школярем підпрацьовував кіномеханіком – навчився цьому від старшого брата. Отримував за це 300 рублів. Потім у Воркуті працював на шахті. А в армії став авіамеханіком».

Всередині є список професій, причетні до яких експонати можна знайти на полицях. Тут – авіатехніки, дизайнери, доярки, квітникарі, лікарі, мельники, офіціанти, програмісти, ювеліри, стоматологи, рибалки… І тут лише ті ремесла, представники яких були в родині Романа Фабрики!

Надворі ще є павільйон. Там старовинні жорна, вишивка, горщики, а ще – чотири вітрини з основними професіями сім’ї: журналіст, вчитель англійської мови, музикант і лікар (самого Романа Фабрики, його дружини, доньки і сина). На стінах висять нагороди.

«Я зрізав дерево, яке росло на подвір’ї, висушив та оздобив стелю. Сам зробив ці світильники, – розповідає Фабрика. – Павільйон розширив музей, бо раніше там було тісно. Тепер, коли приходять два класи дітей, то половина залишається тут, а половина йде всередину».

Найстаріший експонат у музеї – сокира. Її пан Роман дістав ще в часи своєї журналістської практики.

«Я був на розкопках старої могили у Галичі. Там узяв собі сокиру – тільки лезо, бо ручка, звісно, зігнила. За словами археологів, їй понад 900 років», – каже власник музею.

Недавно в експозиції з’явилась і виставка ключів – вже є близько 300. А 13 вересня Музею родинних професій виповниться 15 років. З цієї нагоди найближчим друзям закладу вручать медалі «Почесного відвідувача». А загалом, за словами Романа Фабрики, за цей час тут побували понад 10 тисяч людей.

Щоб відвідати музей, треба заздалегідь зателефонувати за номером 050 433 20 92. Вхід безкоштовний. Адреса – Київська, 6А.

Усе про опришків

Музей Олекси Довбуша розташований на Мазепи, 1. Його відкрив у 1995 році відомий історик і краєзнавець Володимир Грабовецький. Загалом це три кімнатки, присвячені опришкам, Олексі Довбушу й самому академіку Грабовецькому.

«Володимир Грабовецьий – земляк Олекси Довбуша, він досліджував цю постать, – розповідає старший науковий співробітник музею Володимир Бакала. – Грабовецький написав 1500 праць, частина з яких теж експонується тут. Музей складається з довбушевого і переддовбушевого періоду. Є й кімнатка, де працював Грабовецький, будучи директором».

Тут інформація про повстання на Прикарпатті, починаючи з Галицько-Волинського князівства, карти, схеми. А ще – картини різних художників, серед яких Михайло Фіголь, Михайло Ткаченко, Ігор Деркач. Володимир Патик, Володимир Мігулько. Є скульптури Василя Вільшука.

«Головне панно музею – робота Вадима Масюткіна, – каже Володимир Бакала. – Деякі роботи дарували Володимиру Грабовецькому. Оцей барельєф виконаний в ГУЛАГу. Цю роботу у в’язниці зберігав політичний в’язень Микола Ярусевич, розфарбував її там з підручних матеріалів – крові, зеленки».

Також тут зберігаються оригінал опери «Олекса Довбуш», матеріали з першого фільму про відомого опришка. Найцінніший трофей – сокира самого Довбуша.

«Старий гуцул зберігав цей топір і довго не хотів віддати його Грабовецькому, – говорить Бакала. – Аналіз довів, що бойок цієї сокири – з першої половини XVIII століття, коли й жив Довбуш».

У музеї – близько 500 експонатів, багато з них у фондах. Зазвичай тут проводять вікторини й конкурси для школярів, але поки зачинено на карантин. Коли відчинять – вхід у музей коштує 5 грн для дорослих і 3 грн для дітей.

Карти й збірки

Літературний музей Прикарпаття працює на Лепкого, 27. Його відкрили ще у 1986 році, перша експозиція була присвячена 130-річчю Івана Франка.

Всередині – кілька кімнат зі стендами й вітринами, де зберігаються різні твори відомих письменників. У першому залі – карта знахідок писал на території колишнього Галицько-Волинського князівства. Є ще кілька експонатів з тих часів, наприклад копія Галицького Євангелія 1114 року, львівські стародруки.

Також тут зберігаються фототипічні та факсимільні видання таких творів як «Русалка Дністровая», «Грамматіка Словенська», а також давні видання творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Богдана Лепкого, Антона Крушельницького, Ольги Дучимінської та інших. Окремі стенди розповідають про перебування Франка на Прикарпатті. Є передруки збірок письменників часів українського визвольного руху.

У другому залі – історія обласного літературного об’єднання, у третьому – обласної спілки письменників. Тут фото членів організацій та їхні твори. В останньому розділі виставлені сучасні праці літературознавців з Івано-Франківщини.

Також у музеї є літературна карта Прикарпаття, де позначені меморіальні місця Франківщини, пов’язані з письменництвом.

Нині музей також закритий. Зазвичай вхід сюди – 5 грн з дорослого і 2 грн – з дитини.

Ольга Романська