В сучасному Івано-Франківську сенсації якісь невеселі – то ялинка впаде, то граната вибухне… Не кажучи вже про сенсаційне підвищення цін і тарифів на комунальні послуги. А от наші предки могли похвалитися цікавішими сенсаціями. Погодьтеся, значно приємніше обговорювати політ метеликів у грудні чи в’їзд коня до цукерні, ніж девальвацію або чергову скандальну забудову. Мабуть, варто брати приклад з наших прадідів і вчитися насамперед помічати хвилюючі, але позитивні події.

П’ятирічний шахіст
Доло Фальк, п’ятирічний синок власника станиславівської дроґерії, викликав справжній фурор не лише у місті, а й у всій Австро-Угорській імперії. Про маленького генія зі Станиславова писали навіть віденські й німецькі часописи. В маленького Доло відкрився феноменальний талант до гри в шахи. Він народився 17 січня 1898 р., а в 1903 р. уже завзято грав у цю складну гру, демонструючи досконале знання правил та чудову здатність до стратегічного мислення й побудови комбінацій. На той час рекордсменом вважався американський шахіст Пол Морфі, який почав грати у шахи в 12-річному віці, проте маленький житель Станиславова перевершив його рекорд. Першу в своєму житті шахову партію Доло зіграв зі своїм батьком Бернардом і… програв її. Спочатку малюк грав з батьком, його друзями й сусідами, а згодом уже й з ветеранами шахової гри. На жаль, у часописах не повідомляється, як склалася подальша доля маленького генія.

Кінь у цукерні
Цукерня Новорольського і Кровіцького була одним з найпопулярніших закладів Станиславова. Сюди вчащало найвишуканіше міське товариство. Проте у серпні 1900 р. гостею цукерні стала … шкапа. Кілька відвідувачів закладу заради забави відв’язали стару шкапу, що стояла неподалік, і ввели її до цукерні. Пригощали тварину не лише солодощами, а й міцними напоями. Схоже на те, що шкапа була краще вихована, ніж ті жартуни, що її привели, адже не вчинила в цукерні жодного неподобства. В той час цукерня знаходилася в кам’яниці Міщанського банку (нині вул. Незалежності, 15). Ось до чого призводить брак розваг у житті невеликого міста!

Перший авіаційний політ
21 липня 1912 р. о 18.12 над Станиславовом уперше відбувся політ на літаку. Льотчик  – граф Міхал Скіпіо дель Кампо – тричі великими колами облетів місцевість від полів за міською газовнею (нині район вулиці Ленкавського), обминув міський парк і долетів аж до Загвіздя. Польоти здійснювалися з артистичною легкістю й викликали захват у численних глядачів. Літак одного разу ефектно знизився майже до самої землі, а потім знову піднявся на висоту кільканадцяти метрів. Яку сенсацію цей авіаційний політ викликав у місті, дізнаємося з газетної замітки: «Пополудні місто неначе вимели – ресторани, кафе, цукерні й кав’ярні порожні. Вулицями Сапєжинською, Казимирівською і Баторія (сучасні вулиці Незалежності, Мазепи і Короля Данила – авт.) суне юрба людей, що міниться різними барвами. Всі поспішають на політ графа Скіпіо. На полях за міською газовнею панує селянсько-ярмаркова атмосфера, справжнє збіговисько. Шалені емоції б’ються, вибухають і переливаються у величезній юрбі… Врешті надходить час зльоту. Посеред оплесків збуджених глядачів, що не змовкали, неначе птах, злетів граф Скіпіо, щоб через дванадцять хвилин… приземлитися. Глядачі проривають поліційно-військове оточення й поспішають до льотчика, щоб влаштувати йому овацію…».

Вибрики природи
Квітень цього року дивував іванофранківців раптовими сніжними бурями, але в історії нашого міста були й ще більш несподівані природні сенсації.
Особливо багатим на природні сюрпризи видався 1902 р. На початку зими того року в місті з неба посипалися… полярні чорноклюві гагари. Ці птахи, трохи більші від гусей, з гарним біло-брунатним оперенням під час перельоту на південь, певно, травмувалися об телеграфні дроти чи дерева, і кільканадцять штук полярних гостей упало просто на вулиці Станиславова.
На початку травня 1902 р. температура в Станиславові впала нижче нуля, а все місто вкрила снігова димка, яка, щоправда, швидко розтанула.
В грудні того ж року до редакції місцевої газети прийшов якийсь добродій і приніс двох живих метеликів, які літали по вул. Камінського (нині вул. Франка). Значно менш приємна історія, пов’язана з метеликами, трапилася у Станиславові в липні 1907 р. Вони у величезних кількостях, неначе сарана, нищили дерева й рослини. До боротьби зі шкідниками було залучено місцевих школярів, які ловили їх тисячами.
5 серпня 1906 р. випав надзвичайно великий град. Градини розміром з куряче яйце знищили урожай у навколишніх селах, позабивали курей і зайців. На одному подвір’ї від ударів градинами загинув кінь (!), а селяни, що працювали на полях і не встигли сховатися, отримали травми.
Ще «кращий» сюрприз природа підготувала мешканцям міста у квітні 1912 р. Випало близько півметра снігу, тож 4 квітня жителі навколишніх сіл приїздили до Станиславова на санях. В місті бракувало продуктів, бо не всі постачальники змогли привезти свій товар. Було частково припинено залізничний рух, адже в деяких місцях на колії лежав метровий шар снігу.     

Землетрус у місті
Вночі з шостого на сьоме жовтня 1908 р. в нашому місті стався досить відчутний землетрус. Його детально описав один з місцевих лікарів. Землетрус почався приблизно о 22.42 вечора і тривав загалом близько 20 секунд. Спостерігалися три поштовхи по 2-3 секунди кожен, між якими були перерви. Лікар, що описав це явище, помітив, що під ним затряслося ліжко, лампа захиталася, а в шафі задзвеніли лікарські інструменти. Були й очевидці, які чули тріск дерев’яних перекриттів і стін будинків, помічали хитання й пересування меблів. Було також чути незрозумілий глухий гул. Проте більшість містян спокійно спала у своїх ліжках і не скористалася нагодою спостерігати це грізне й хвилююче природне явище.    

Донька Григорія Распутіна в Станиславові
Після революції 1917 р. з Росії до тодішньої Польщі прибуло багато емігрантів. В 1920 р. в одній з груп емігрантів, які не мали коштів на подальшу подорож і затрималися в Станиславові, була Марія Распутіна, донька легендарного «старця» Григорія Распутіна, близького друга родини останнього російського імператора Миколи ІІ. Разом з нею прибув колишній секретар Распутіна і коханець Марії Арон Семенович. Вони організували артистичну трупу, об’єднавши навколо себе співаків і танцюристів,що колись виступали при царському дворі. Новостворена трупа дала кілька вистав на підмостках станиславівського театру Музичного товариства імені Монюшки (нині Обласна філармонія), що користувалися великим успіхом. Згодом донька Распутіна закрутила роман з офіцером французької армії й виїхала до Парижа, пізніше емігрувала до США, де працювала в цирковій трупі. Померла в 1977 р., а роком пізніше легендарний американський гурт «Boney M» присвятив їй та її батькові пісню.
Виграти в лотерею… пасаж Гартенберґів
В січні 1908 р. відомі станиславівські багатії, брати Іґнаци і Давид Гартенберґи, вигадали сенсаційну лотерею, переможець якої міг виграти… будівлю пасажу. Один лотерейний білет мав коштувати 5 корон, а вартість пасажу за тодішньою оцінкою складала близько півтора мільйона. Ця ідея жваво обговорювалася в місті, але головний приз ніхто так і не виграв.

Кістка мамонта
В жовтні 1902 р. з Дністра поблизу Галича багром було витягнуто величезну кістку мамонта. Це була ліва лопатка трикутної форми, а її сторони були довжиною близько одного метра. Такі розміри й велика вага знахідки давали можливість уявити, наскільки величезними були вимерлі тварини. Кістку було відправлено спочатку до технічного бюро повітового староства в Станиславові, а згодом, певно, до одного з музеїв Львова. Перед тим сенсаційну знахідку сфотографували, щоб демонструвати учням місцевих навчальних закладів.
Як бачимо, неймовірні події завжди хвилювали уяву й давали приводи для жвавих обговорень. Без них життя було би нестерпно нудним. Проте, мабуть, не варто надмірно захоплюватися сенсаціями. Вони вибухають, неначе бомба, але надходить новий день, а з ним і нові події. Минулі ж випадки забуваються з плином часу, а життя все одно щоразу повертається у звичне русло.

Олена БУЧИК