У 1896 р. у Станиславові порахували крамниці, шинки, кав’ярні й ресторації. Виявилося, що їх було аж забагато як на таке невелике місто. Станом на червень того року в Станиславові діяли 76 шинків, у яких продавали пиво і горілку, 26 шинків, де наливали вино і медовуху, 13 ресторанів та закусочних, 7 готелів, 9 покоїв для сніданків, 7 кав’ярень і 11 закладів, де можна було пограти у більярд.

У місті працювала також 451 крамниця. Разом з тим преса зазначала, що 400 з цих крамниць ледве зводили кінці з кінцями в той час як шинки і наливайки, особливо нічні, процвітали. Бургомістра Артура Німгіна закликали покласти край дальшому поширенню місць споювання населення й підтримати процвітання торгівлі в Станиславові. Газетярі пропонували також увести в Станиславові нову посаду – «інспектора посуду». У тогочасному Львові був спеціальний чиновник, який відвідував місцеві заклади харчування й перевіряв, чи посуд у них не був щербатим або тріснутим. Якщо ж він знаходив тарілку чи горня з дефектом, то накладав на власника закладу штраф. На думку преси, така посада була вкрай необхідна і в Станиславові, бо щербатого і потрісканого посуду в закладах міста було дуже багато.

Газета «Кур’єр Львівський» від 17 червня 1896 р.

Підготувала Олена БУЧИК