У 1896 р. у Станиславові порахували крамниці, шинки, кав’ярні й ресторації. Виявилося, що їх було аж забагато як на таке невелике місто. Станом на червень того року в Станиславові діяли 76 шинків, у яких продавали пиво і горілку, 26 шинків, де наливали вино і медовуху, 13 ресторанів та закусочних, 7 готелів, 9 покоїв для сніданків, 7 кав’ярень і 11 закладів, де можна було пограти у більярд.

У місті працювала також 451 крамниця. Разом з тим преса зазначала, що 400 з цих крамниць ледве зводили кінці з кінцями в той час як шинки і наливайки, особливо нічні, процвітали. ... Читати далі »

У 1911 р. велику сенсацію в Станиславові викликав процес, у якому був замішаний місцевий адвокат Якуб Шраттер. У 1895 р. у Львові помер граф Миколай Воланський, який володів мільйонними статками. Останні роки життя граф провів у своєї племінниці, Марії з Воланських Богуцької. Після смерті графа вона пред’явила його заповіт, за яким усе майно померлого відходило у її власність. Згодом з’явилася ще одна претендентка на спадок – Анна Воланська, яка стверджувала, що існував інший заповіт, написаний на користь її малолітніх синів. Вона намагалася довести це у суді, але в 1896 р. справу було закрито.

... Читати далі »

Мабуть, кожен іванофранківець знає, що наше місто довший час було власністю магнатів Потоцьких. Однак і на зламі ХІХ і ХХ ст. у Станиславові теж перебували чи проживали знатні особи, які залишили свій слід в історії міста. Пригоди деяких із них ставали справжніми легендами у нашому краї. Більшість таких осіб добре відома, однак були й аристократи, мало знані поціновувачам нашої минувшини. Спробуймо довідатися про них більше.

Чиновники з блакитною кров’ю
В останніх роках ХІХ ст. комісаром станиславівського староства був граф Зиґмунт Лясоцький (1867—1948). Він на ... Читати далі »

Таке визначення у низці інших прочитали жителі Хмелівки Богородчанського району та гості обласного літературно-мистецького фестивалю «Чуєш, брате мійѕ» на урочисто відкритій і освяченій пам’ятній дошці краєзнавцю, громадсько-культурному діячу, меценату і книголюбу Євгенові Паранюку. Її встановили до 95-річчя від його дня народження на фасаді школи коштом іншого мецената і також уродженця цього села — Ярослава Паранюка.

Пана Євгена, котрий уже в часи незалежності України повернувся на рідну землю, а три роки тому відійшов у засвіти, далеко не тільки його ... Читати далі »

«І лине слава світом про село, що мило й любо так — Саджава — зветьсяѕ». Це рядки з вірша Б. Середюка, яким відкривається книжка «Благословенна будь, Саджаво» про його рідне село на Богородчанщині. Пан Богдан є автором своєрідного поетичного супроводу основного тексту цієї книжки, її упорядником і укладачем, попри те, що більше знаємо його як голову обласної організації Товариства винахідників і раціоналізаторів, заслуженого раціоналізатора України, аніж літератора. Він також сам зверстав на комп’ютері це солідне, ілюстроване багатьма чорно-білими і кольоровими світлинами видання, здійснив його дизайн. А готувала книжку до друку ціла редакційна колегія в складі місцевих знавців історії і сьогодення Саджави. Вони ж у розповідях на сторінках видання про різні ... Читати далі »

Кам’яниця на Гординського, 10 в центрі Франківська – колишня жіноча семирічна школа імені Королеви Софії 1895 року. Два роки тому з’явилася надія, що тут відкриють iHUB – коворкінг для ІТ-спільноти, а пам’ятку архітектури врятують від руйнування.

Виглядало все дуже райдужно. А закінчилося пшиком, нічим. Цього року міська влада передала будівлю під центр дитячої творчості. І що тепер?

... Читати далі »