Як знайомилися й обирали один одного майбутні сімейні пари колись? Мабуть, як і тепер, по-різному: хтось чекав спалаху «іскорки» в серці, хтось – а таких тоді було доволі багато – виконував волю батьків, траплялися й ті, хто послуговувався для пошуків своєї «половинки» сторінками часописів.

У коломийській газеті за 1876 рік натрапляємо на повідомлення під назвою «Сватання», надане «чесним і багатим господарем» – татом молодої дівчини, для якої він таким чином намагався знайти чоловіка. Кандидат у зяті мав бути добрим, чесним, працьовитим, письменним, здоровим і «лицем хорошим». Саме такого чоловіка для своєї доньки-одиначки – «чорнобривої, молоденької і письменної» – хотів автор повідомлення. Детальнішу інформацію можна було отримати в редакції газети, тож лише Михайло Білоус, редактор газети, міг знати, чи багато молодих парубків зацікавилися тією «чорнобривою і письменною» донькою «чесного і багатого господаря».

У часописі «Glos Pokucia» за 1938 р. читаємо наступне оголошення: «Молодий кавалер (промисловець) шукає панну з кількамільйонним посагом. Анонімні листи – в корзину. Секретність гарантована. Вітаються листи з фотографією». Ніколи, звичайно, вже не дізнаємося прізвища автора цього оголошення і чи допомогло воно йому знайти свою долю, та знаємо напевне – був він людиною відкритою – не приховував своїх справжніх вимог щодо подружжя.

Ну а вже після одруження в житті сімейних пар траплялося різне, тож найсміливіші знову вдавалися до оголошень. Коломиянин Зигмунд Стеліга в газеті «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 17 травня 1931 р. категорично попереджає купців, що борги, зроблені його дружиною Генрикою без його відома, оплачувати не буде. Ймовірно, попередження мало добрий для автора результат, оскільки в одному з наступних чисел газети знаходимо аналогічне оголошення, підписане вже іншим, пильним до сімейного бюджету, коломиянином.

Наукова співробітниця Музею історії міста Коломиї Мирослава Кочержук