Субота, 18.05.2024, 05:48:23

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2017 » Грудень » 18 » Слідами старого Станиславова. Будинок Івана Лозового
10:06:34
Слідами старого Станиславова. Будинок Івана Лозового

Вигляд вулиці Сахарова зберігся на старих поштівках завдяки величній споруді окружного суду, де тепер СБУ і МВС. Усі картки зображають об’єкт у різних ракурсах. Не є винятком і листівка перемишльського видавництва Wspolczesna Sztuka («Сучасне мистецтво»), що пройшла пошту 10 вересня 1934 року. Вона теж презентує будівлю суду, втім є нюанс. Аби зробити вдалий кадр, фотограф трохи відійшов назад і в об’єктив потрапила сусідня кам’яниця. Її сучасна адреса – Сахарова, 11, а стоїть вона на розі з Зеленим провулком.

Архітектор Олександр Линда описав будинок так: «Г-подібний у плані, фасад обернений до вулиці Сахарова, видовжений. Дах багатосхилий, критий металевою дахівкою. Стіни муровані з червоної цегли. Цоколь високо піднятий, викладений з чотирьох рядів грубо отесаного каміння з випуклою поверхнею-рустом, увінчаний профільованим карнизом. У правій частині головного фасаду та в лівій, ближче до центру, розміщені два ризаліти першого та другого поверхів, акцентовані балконами другого ярусу. Лівий ріг будинку дещо заокруглений, з балконом. Семивіконний у другому ярусі, вікна дво- та тристулкові (в ризалітних частинах), обрамлені багетом. Має риси еклектичної архітектури, що характеризується використанням різностилевого декору, архітектурних форм».

З архівних документів довідуємось, що кам’яницю спорудили у 1900-х на замовлення асесора скарбової дирекції Івана Лозового. Це був чиновник невисокого рангу, чин асесора прирівнювався до армійського лейтенанта. Цікаво, як дрібний клерк спромігся на капітальний будинок у престижному районі? Підказку дає перепис 1913 року, в якому власницею кам’яниці зазначена Ядвіга Лозова. Схоже, пан Іван вигідно одружився…

Трохи більше про цю родину довідуємось з останнього польського перепису 1939 року. Тоді власником будинку на Білінського, 11 (так тоді називалася Сахарова) був Ян Лозовий, 1870 року народження, греко-католик, старший асесор, емерит – тобто пенсіонер. Разом із ним проживала жінка і четверо дітей, при чому всі вони значились як римо-католики. Досить дивно, адже зазвичай при одруженні дружина переходила у віру чоловіка. Крім того, родина Лозових володіла ще будиночком №11А на три квартири, що стояв на подвір’ї.

Основна ж кам’яниця мала сім квартир. Крім господарів, там мешкали досить відомі люди. Наприклад, квартиру № 2 винаймав колишній прокурор Григорій Онуферко (1878-1943). Після виходу на пенсію у 1930-му він відкрив власну адвокатську контору, виступав захисником на політичних процесах УВО та ОУН. Займався громадською діяльністю, очолював товариства «Українська бесіда» та «Станиславівський Боян», а також філію львівського музичного інституту імені Лисенка у Станиславові. Мешкав шановний адвокат по-панськи – зі слугою.

На другому поверсі у 1919-1927 роках проживав із родиною гімназист Анатолій Кос. А ще він навчався у тутешній філії музичного інституту імені Лисенка. Згодом він переїде до Львова і стане відомим композитором Кос-Анатольським, автором балету «Хустка Довбуша» і лауреатом Сталінської премії 1951 року.

З приходом перших совітів кам’яницю націоналізували. Після війни в сусідній будівлі колишнього суду розмістили обласне управління МВС, а в будинку Лозового відкрили поліклініку для міліціонерів. У 1970-х надбудували третій поверх – в сухому стилі радянського раціоналізму.

Поліклініка перебуває тут і сьогодні. Господарі дбають про кам’яницю, про це свідчить фаховий ремонт. Але до капітальних змін, окрім третього поверху, зауважимо металопластикові вікна, а також ковані решітки, що замінили старовинні кам’яні балкони.

Іван Бондарєв, Михайло Головатий


Переглядів: 423 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024