Близько 1880 року якийсь Мойзеш Крон на розі теперішніх вулиць Незалежності і Вітовського спорудив одноповерховий будинок. Він розмістив там пропінацію, тобто заклад для торгівлі горілкою на розлив. Зазвичай клієнти брали оковиту з собою, а нетерплячі могли спожити її прямо тут, правда, без закуски.
У 1900-х будинок придбав один із найбагатших людей міста Станіслав Хованець. Він вирішив знести тую пропінацію та збудувати щось велике для окраси міста. Через передчасну смерть «олігарха» задум довершив його син Вацлав.
Проект кам’яниці виконав архітектор Фридерик Януш. Будувала його ж фірма «Йорк». У 1912 році Станиславів отримав першу п’ятиповерхівку. У споруді вперше в місті застосували новітній матеріал – залізобетон. Ну й, нарешті, кам’яниця Хованця мала електричний ліфт! Подібну новинку тут ще не бачили. Фасад будинку прикрашали фігури від скульптора Антоняка – чи то Мар’яна, чи то його брата Фелікса.
Чотири верхні поверхи в Хованців орендував львівський підприємець Ян Грайнер, який відкрив там готель і ресторан «Уніон». Тогочасна реклама співала закладу дифірамби:
«Готель устаткований з найвищим комфортом, електричне світло, центральне водяне опалення, пасажирський ліфт, ванни, в кожному номері тепла і холодна вода, телефон. Ціни помірковані при солідній обслузі».
На першому поверсі містилися кондитерська Владислава Кровицького, редакція газети «Кур’єр Станіславовський» і великий магазин Лєвака (пізніше його замінила популярна книгарня Романа Ясельського). У підвалах працювала друкарня Хованців.
У міжвоєнний період «Уніон» залишався найсоліднішим готелем міста. Путівник за 1932 рік повідомляє, що заклад має «36 покоїв ціною від 7 до 12 злотих, ванни, ресторан і кав’ярню». Щоправда, орендар був уже інший – такий собі Адальберт Селерс.
За совітів готель з рестораном націоналізували та перейменували на «Київ». До побудови восьмиповерхової «України» готель був найбільшим у місті. Ресторан також не пас задніх, не в останню чергу завдяки легендарному офіціантові Кубі. Книгарню Ясельського спочатку замінили «Продукти», а потім гарнізонний універмаг «Красная звезда».
У підвалах теж були зміни. Кажуть, що перші совіти вивезли чи то до Москви, чи до Києва найновіше обладнання друкарні Хованців. А на старому дранті, що залишилось, друкували обласну газету «Радянська Україна» (з 1944-го – «Прикарпатська правда»). У 1970-х друкарня переїхала до нового приміщення, а в підвалі, після реконструкції, відкрили ресторан «Скала». Над його інтер’єром працював відомий художник-дисидент Опанас Заливаха. Тоді ж на першому поверсі запрацювало кафе «Білий камінь», до якого Заливаха теж доклав руку.
Уважно розглянемо стару поштівку. Сам того не відаючи, її видавець виявився пророком. Зауважте кам’яницю ліворуч, яка впритул примикає до «Уніону» та відрізняється світлішим кольором. На початку ХХ століття нічого подібного там не було. Сусідом кам’яниці Хованців був старий двоповерховий готель «Під трьома коронами». Його знесуть у 1980-х і поставлять багатоповерховий адмінбудинок, де зараз антимонопольний комітет. Художник, який вручну домальовував поштівку, цього знати не міг. Вгадав він і з правим флангом. У 1913 році Хованці розбудують свою кам’яницю вздовж сучасної вулиці Вітовського, де замешкають самі. Їхнім сусідом був голова станиславівської «Просвіти» лікар Володимир Янович.
На сучасному фото не варто шукати вивіску «Київ». І готелю, і ресторану давно нема, тепер там офісний центр. А ось у підвалі діє кафе «Кристал» – прямий нащадок «Скали» і правнук славетного «Уніону».
Іван Бондарев, Михайло Головатий |
