Всім відомо, що українці вміють і люблять святкувати. Але за часів Австро-Угорщини їм ще й доводилось боротися за те, щоб до їхніх свят ставилися з належною повагою. У 1889 р. єпископ Станиславова Юліан Пелеш подав скаргу до апеляційного суду у Львові, що суди у Східній Галичині не завжди шанували українські свята і викликали українців на судові розгляди у святкові дні.

26 березня 1889 р. апеляційний суд видав наказ, якому мали підкорятися всі підвладні йому структури. Згідно з цим наказом, всі судові органи повинні були шанувати українські звичаї і не призначати українцям судові розгляди у дні, які припадали на їхні національні свята. Незважаючи на таку офіційну заборону, це правило часто порушувалось. Україномовні газети мало не кожного номера зазначали, що судові інстанції надсилали українцям повістки на судові засідання, що проходили у дні їхніх національних свят. Наприклад, як зазначала преса, одну з таких повісток надіслали на судове засідання, що проходило 12 липня, в день Петра і Павла, який тодішні українці урочисто відзначали. Цікаво, що навіть польськомовна преса засуджувала таку неповагу до українських свят і закликала судові інстанції ретельно дотримуватися наказу.
Газета «Кур’єр Львівський» від 12 липня 1889 р.

Підготувала Олена БУЧИК