В сучасному Івано-Франківську скандальні жіночки часом додають поліції роботи. Наші прабабусі поводилися значно спокійніше, але й сто років тому кілька дам зуміли "відзначитися" в міських хроніках.
В грудні 1880 р. одна войовнича пані наробила рейваху в станиславівській державній гімназії. Учень К. з першого гімназійного класу відповідав урок. Він його погано вивчив, тому підглядав у підручник. Його сусід по парті звернув на це увагу професора, і той поставив учневі дуже низьку оцінку. Вдома хлопець наскаржився мамі на прикрого сусіда по парті, який його "здав". Розлючена матуся чимдуж примчала до гімназії, влетіла до класу і немилосердно побила хлопчика, який наскаржився професору на її сина. Професор та інші учні намагалися якось втримати оскаженілу пані, але де там! Нарешті матуся припинила бійку, тріумфально вийшла з класу і задоволено промовила: "Ну, хоча б помстилася!" Щоб захистити права побитого учня і добре ім’я закладу, дирекція гімназії звернулася до суду.
В 1903 р. робітниця Марія Ліндерова щось не поділила зі своєю сусідкою – прачкою Теофілою Пазюковою. Спочатку жіночки лише обмінювалися "компліментами", а потім почали битися й висмикувати одна одній волосся. Нарешті Ліндерова кинула в свою противницю гасову лампу, яка ще горіла. На щастя, від руху повітря вогонь погас, але скло від абажура сильно травмувало жінці обличчя. Пазюкова не бажала залишатися в боргу, тож зібрала осколки лампи і кинула їх у свою сусідку. В результаті обидві жінки були змушені звернутися по лікарську допомогу.
Ще одна дамська бійка сталася в липні 1910 р. Станіславів мав репутацію дорогого міста, тож тут було засновано комітет для боротьби з ростом цін. Періодично члени комітету влаштовували зібрання, де обговорювали можливі запобіжні заходи проти дорожнечі. Зокрема було вирішено бойкотувати продавців риби, які безбожно накручували ціни на свій товар. Чи то внаслідок діяльності комітету, чи то за власною ініціативою 29 липня 1910 р. біля рибних рядів зібралася юрба людей, що складалася приблизно з двохсот осіб. Серед учасників "рибного Майдану" особливо відзначилася шинкарка пані Ґрюнберґова.
Як бачимо з судового повідомлення, опублікованого в газеті "Кур’єр станиславівський" від 11 березня 1911 р., спочатку пані Ґрюнберґова емоційно вигукувала звинувачення на адресу продавців риби та закликала не купувати їхній товар. Проте ці заклики не діяли, тож енергійна пані почала нападати на продавців і покупців – била їх і нищила товар. Нарешті поліція втихомирила "рибну революціонерку" і ще десятьох її товаришів. Вони постали перед судом за хуліганські дії та нищення чужої власності.
Значно побільшало агресивних жіночок у Станиславові в 30-х роках минулого століття. В січні 1935 р. міська жителька Марія Свистун була затримана за напад на свою суперницю – Михайлину Хом’як. З метою особистої помсти войовнича дівчина облила лице своєї суперниці розчином соляної кислоти, в результаті чого та отримала опіки другого ступеня.
В тому ж році мешканка Станиславова Марта Хома облила свого коханця Яна Тучерського розчином сірчаної кислоти через підозру в його невірності. В результаті цього нападу чоловік втратив одне око.
Ще ефектніше вчинила дружина такого собі Міхала Токарука, що мешкав під Станиславовом. Вона дізналася, що в її благовірного є коханка – не просто молода і гарна, а ще й багата жінка, яку звали Катажина Андрійчук. Не довго думаючи, зраджена дружина підпалила хату ненависної розлучниці. Будівля згоріла дотла, а підпалювачка потрапила до тюрми на шість місяців.
Якби правнуки цих агресивних жінок знайшли про них таку інформацію в архівах, вона б їх аж ніяк не втішила. Варто було б і сучасним скандальним паням замислитися, чи їхнім дітям і онукам не буде за них соромно.
Олена БУЧИК | 
