В літературі немало історій про розкішні коштовності, які принесли своїм власникам лише нещастя. В історії нашого міста теж трапилося кілька пригод з прикрасами, які стали для їхніх господарів фатальними чи нещасливими.
В серпні 1928 року в Станиславові великого розголосу набула історія про фальшиві діаманти. На вулиці Коперника до місцевого шофера підійшов чоловік, який розмовляв російською мовою. Він розповідав, що втік з більшовицької Росії, і запропонував шоферові за безцінь придбати два персні з діамантами.
Коли шофер оглядав ті персні, до нього підійшов якийсь єврей, якого нібито зацікавила оборудка. Він відвів шофера вбік і прошепотів, що ці прикраси вартують щонайменше тисячу злотих, і якщо він не хоче їх купувати, то хай не втручається. Потім єврей підійшов до російського біженця і запропонував йому за персні 500 злотих. Росіянин скривився і відповів, що з євреями жодних оборудок укладати не хоче. Тоді єврей попросив шофера придбати в росіянина персні за 350 злотих, а він, мовляв, одразу ж викупить їх у нього за 500. Шофер радо погодився, придбав персні, а єврей пішов нібито за грішми.
Зрозуміло, що росіянин після того відразу кудись зник, а єврей так і не приніс шоферові грошей. Пізніше шофер виявив, що персні – звичайна дешева біжутерія, і звернувся до поліції. Там йому відповіли, що це вже був не перший випадок такого шахрайства, бо у місті діяла банда, яка розігрувала комедію і видурювала гроші у наївних жителів Станиславова.
В листопаді 1934 року відомий станиславівський злодій Арон Ціммерман убив фотографа Давида Зільбера, який був чоловіком його коханки Цилі. Одного вечора Ціммерман напав на фотографа і сильно вдарив його ножем у ділянці серця. Нападник утік, а поранений з останніх сил дістався до найближчої ресторації й спробував вибити рукою шибу. На шум вибіг власник, побачив пораненого, що вже був при смерті, й викликав поліцію.
Ціммерман зрозумів, що не уникне покарання, й добровільно здався поліції. Цікаво, що його дружки звинувачували в усьому платиновий перстень з сапфіром, який начебто приніс Ціммерману нещастя.
Незадовго до випадку він украв його в такої собі пані Ґоттерорт, місцевої багатійки. Вона отримала той перстень у подарунок від сина президента Аргентини. Незабаром після повернення з Аргентини до Станиславова власниця коштовності застрелила свого чоловіка й була заарештована. Коли ж перстень опинився в Ціммермана, він теж потрапив до тюрми, хоч довший час мав репутацію щасливчика, якому вдавалося уникати правосуддя. Про історію з фатальним перснем розповіла польська газета “Ілюстрований вечірній експрес” від 29 листопада 1934 року.
В 1935 році Гелена Барта, селянка з Побережжя (нині село Тисменицького району), працювала на власному полі й знайшла золотий перстень. Зрадівши знахідці, жінка поїхала до Станиславова і показала її місцевому ювелірові. Той нетямився від здивування, адже це була унікальна коштовність XVI століття, яка мала не лише матеріальну, а й історичну цінність. Ювелір придбав перстень, але пані Барта недовго тішилася прибуткові. Їй довелося постати перед судом за привласнення персня, бо той належав державі. Судді виправдали селянку, але на вимогу прокурора справу поновили. І хоч при повторному розгляді справи жінку знову випустили на свободу, це вилилося для неї у виснажливу судову тяганину.
У червні 1936 року до Станиславова прибув російський аристократ Олександр Дімітрієв. Він раніше був студентом політехніки в Петербурзі й капітаном царської армії. Його батько, російський генерал Микола Дімітрієв, колись був царським ад’ютантом. Довший час Олександр Дімітрієв мандрував Польщею, а в Станиславові певний час розважався і насолоджувався світським життям.
Пізніше Дімітрієв потоваришував з князем Щенкоцьким, який тоді володів маєтком у селі Посіч (сучасний Тисменицький район). Очевидно, князь був довірливою людиною, бо вже після нетривалого знайомства Щенкоцький запросив нового приятеля погостювати в себе у маєтку. Ба більше, він навіть показав йому фамільні коштовності, серед яких було немало унікальних речей, зокрема прикрашений діамантами старовинний кинджал з часів Богдана Хмельницького.
Зранку, через кілька днів гостювання Дімітрієва, господар виявив, що коштовності безслідно зникли, а з ними й віроломний приятель. Князь негайно звернувся до поліції. Та енергійно взялася за пошуки і вже через три дні затримала аристократа-крадія в Делятині. Вкрадені коштовності не принесли йому щастя: синові російського генерала довелося переселитися до станиславівської в’язниці.
Олена БУЧИК |
