Золотою добою українського дореволюційного театру дослідники історії нашої культури називають 80 – 90-і роки ХІХ ст., протягом котрих коштовним надбанням бездержавної нації стала блискуча плеяда видатних антрепренерів і режисерів театральних труп як на Наддніпрянщині (М.Кропивницький, М.Садовський та ін.), так і в Галичині (І.Біберович та І.Гриневецький). Процес мистецького зростання і підняття впливовості нових українських театрів творився тоді динамічно і майже синхронно на теренах розділених кордонами імперій історичних та етнічних українських земель, сприяючи їх культурному єднанню і наближаючи майбутнє відновлення соборності України.

Оціню ... Читати далі »