Станиславів початку ХХ ст. не зажив собі слави галицької кримінальної столиці, але міська хроніка зафіксувала немало різноманітних злочинів. Траплялися й такі, що навіть сьогодні дивують своєю зухвалістю й винахідливістю.
В 1900 р. у місті діяв злодій, який спеціалізувався на годинниках, браслетах, перснях та інших вартісних дрібничках. Він під різними приводами відвідував помешкання заможних жителів міста, а поки чекав господарів, хапав цінні речі, які знаходив у кімнаті чи сусідніх приміщеннях. Вкрадені коштовності грабіжник… здавав під заставу в місцевій Касі ощадності – одній з найбільш респектабельних фінансових установ міста. І робив це цілком безкарно аж до того моменту, коли кілька клієнтів Каси ощадності побачили у відділі застав власні речі, здані іншою людиною. Поліція схопила нахабного молодика – ним виявився такий собі Мар’ян Ґорецький, що мешкав у селі Княгинин.
Дивує зухвалість ще одного антигероя, який здійснив надзвичайно просту, але цілком вдалу крадіжку. Про це повідомила газета "Кур’єр станиславівський" від 29 листопада 1903 р. Десь перед полуднем 26 листопада грабіжник просто заїхав возом у двір будинку Ліберманової (зараз на цьому місці будівля ЦНАПу). Там знаходився популярний ресторан і магазин делікатесів Теофіла Квятковського, тож у дворі було складено 16 пакунків з різними товарами, призначеними для цього закладу. Незваний гість спокійно навантажив пакунки на свій віз і відбув, ніким не помічений. Пропажу пакунків власник виявив тільки у другій половині дня.
В липні 1907 р. сміливий злодій проник у помешкання по вул. Камінського (тепер вул. Франка), де жив такий собі пан Драчинський. Грабіжник розбив віконне скло й виніс багато цінних речей з кімнати, в якій у той час спало двоє людей. Нікого не розбудивши, нічний візитер украв дорогий одяг, предмети інтер’єру і срібний швейцарський годинник "Омега". Загальна сума збитків склала близько 500 корон – значну суму як на той час.
В березні 1912 р. в Станиславові діяв злочинець, який міг похвалитися непоганими акторськими здібностями. Він завітав до помешкання одного поважного містянина – пана Ґросберґа, який жив по вул. Коссаковської (нині вул. Станіславська). Прибулий був дуже пристойно вбраний і почав розпитувати про одного приятеля Ґросберґа – вчителя релігії. Потім представився лікарем і запропонував оглянути господаря, адже той був уже старим чоловіком і виглядав хворобливо. Ґросберґ радо погодився, і прибулий запропонував йому зняти одяг, щоб приготуватися до огляду. Коли господар лишився майже голим, "лікар" схопив зі стільця його штани, вийняв з кишені гаманець і кинувся тікати. Ґросберґ не розгубився і, хоч був майже без одягу, вибіг на вулицю й почав гукати "Тримайте злодія!" Кілька чоловік пустилися в погоню й віддали хитрого грабіжника в руки поліції. Ним виявився такий собі Маєр Зільберман, який не мав нічого спільного з лікарським фахом. Він був родом аж з Палестини й мандрував світом, годуючись випадковими крадіжками.
До геніальності простий спосіб збагачення винайшов ще один спритник, який діяв у Станиславові в серпні 1918 р. Він завітав не куди-небудь, а просто до міського магістрату і представився як Іґнацій Томек – працівник відомої львівської фірми, яка займалася продажем і ремонтом друкарських машинок. Машинки у магістраті були старенькі й справді потребували ремонту і чистки, тож персонал охоче погодився скористатися послугами люб’язного майстра. Певний час шахрай робив вигляд, що ремонтував машинки, а потім схопив одну, найновішу і найдорожчу, і зник. Пізніше він успішно продав її одному місцевому адвокату аж за 1700 корон. Поліція розіслала за спритним злодієм пошукові листи по різних містах, але марно.
Однак, мабуть, усіх перевершив злодій, який у січні 1909 р. пограбував костел єзуїтів (тепер Свято-Троїцький кафедральний собор по вул. Грюнвальдській, 1).
Серед білого дня, десь між першою і другою годиною пополудні, невідомий візитер украв з олтаря Матері Божої кільканадцять срібних прикрас, які висіли на ньому. Костел цілий десь був відкритий, і злодій скористався моментом, коли біля олтаря нікого не було. Загальна шкода склала близько 80 корон, але мешканців міста шокував насамперед сам факт святотатства. Що ж, для злодіїв немає нічого святого, інакше вони не були б злодіями.
Олена БУЧИК |
