Сьогодні в Івано-Франківську аж ніяк не бракує реклами, але вона рідко тримається в пам’яті потенційних клієнтів. Натомість реклама сторічної давності, хоч і позбавлена яскравих барв, завдяки креативності цілком може суперничати з найбільш вдалими взірцями теперішньої.
Цікаву рекламну акцію в січні 1908 р вигадали відомі станиславівські багатії – брати Іґнацій і Давид Гартенберґи. Вони організували лотерею, переможець якої міг виграти… будівлю пасажу. Один лотерейний білет мав коштувати 5 корон, а вартість пасажу за тодішньою оцінкою складала близько півтора мільйона. Ця затія жваво обговорювалася в місті, але головний приз ніхто так і не виграв.
Досить творчо підходили до реклами своїх товарів і власники дроґерій, де продавалися різноманітні ліки і косметика. Судячи з рекламних оголошень, на початку ХХ ст. відомою в Станиславові була дроґерія магістра фармації Морица Бібринґа, що знаходилася по вул. Сапєжинській, 7 (нині вул. Незалежності). В 1903 р. пан Бібринґ започаткував рекламну акцію, яка мала спонукати клієнтів залишати у дроґерії більші суми. Тим, хто купував товар більш ніж на 50 корон, дарували пляшечку кельнської води, тобто одеколону.
В наш час дуже популярна так звана тізерна реклама (від англ. ”teaser” – головоломка), основне завдання якої – заінтригувати покупця й викликати його цікавість. В газеті ”Кур’єр cтаниславівський” в 1906 р. теж з’явилося цікаве рекламне оголошення з елементом тизерної реклами. Воно починалося словами “Не читати!”, написаними товстим чорним шрифтом. Увесь текст звучав так: ”Не читати, а обов’язково спробувати чудове лікувальне мило на кінському жирі з екстрактом лілії, щоб переконатися, що воно усуває веснянки, й отримати ніжну шкіру. Можна придбати за 80 галерів у Станиславові у дроґеріях М.Бібринґа, З. Рейцеса, Яна Домбровського і в магазині Ю. Поляка”.
Як і в наші дні, сто років тому в місті було немало любителів “халяви”, тож не дивно, що багато рекламних акцій базувалися саме на подарунках для клієнтів. Як бачимо з реклами в газеті “Кур’єр станиславівський” від 9 жовтня 1910 р., в місті посилено рекламували засіб від ревматизму. Автор реклами переконував, що сам вилікувався за допомогою цих чудодійних ліків і повернув здоров’я багатьом іншим людям. Упаковку ліків можна було замовити на пробу безкоштовно, написавши листа аж до Лондона. Але щоб ліки справді допомогли, їх доводилося приймати тривало. Реклама запевняла, що повний курс лікування пацієнти могли придбати за цілком доступною ціною.
В 1911 р. в Станиславові безкоштовно роздавали російські калоші, щоправда, лише тим, хто придбав пару черевиків. Таку рекламну акцію започаткував магазин лінолеуму і клейонок Лілієнфельда, який знаходився по вул. Сапєжинській, 11. Крім клейонок і лінолеуму, тут продавали також туфлі, гумові чоботи, плащі від дощу та інші товари.
Мешканці Станиславова мали можливість брати участь і в рекламних акціях, які проводили австрійські фірми на території всієї Австро-Угорщини. Так, у 1897 р. одна віденська фірма по всій державі розсилала унікальні рекламні листи. До них вона додавала чек на 5-10 злотих ринських і повідомляла клієнтам, що це оплата за їхній час, який вони присвятять вивченню реклами і цінників. Як зазначала преса, такий хід виявився дуже вдалим і приніс фірмі великий прибуток.
В 1888 р. відомий австрійський виробник мінеральних вод “Gieshübler”, який продавав свою продукцію і в Станиславові, хотів рекламувати свою продукцію … на грошах. До купюр і монет фірма планувала приклеювати маленькі наліпки, але не отримала дозволу в офіційних інстанцій на таку рекламу.
В 1913 р. преса опублікувала основні правила для підприємців, які прагнули рекламувати свій товар ефективно. Як наголошував автор публікації, перш за все у рекламі ніколи не можна обманювати, потрібно повідомляти про товар лише правду. Але цю правду варто подавати у цікавий і яскравий спосіб, “щоб ваша реклама була більш захопливою, ніж фейлетон найталановитішого публіциста”. Підприємцям радили уникати надто крикливої реклами й не розвішувати її в неналежних місцях, бо це викличе зневагу в розумних та інтелігентних людей. Розумний купець дбає про те, щоб його реклама була різноманітною, він намагається дивувати читача, подаючи її в різних газетних рубриках і у різноманітних формах. Такі поради залишаються актуальними й корисними і сьогодні.
Олена БУЧИК |
