Різноманітні виборчі зловживання та випадки шахрайства, пов’язані з виборами, були не рідкістю в нашому краї ще на зламі ХІХ і ХХ століть.
В березні 1887 року преса повідомила про курйозний випадок, який трапився під час виборів до міської ради Станиславова. До редакції газети "Кур’єр станиславівський" надійшов лист від читача. "Шановна редакціє! – писав мешканець міста Нафталій Шлафер. – Мій тесть, Гінде Гайніц, власник нерухомості в Станиславові, помер ще у 1866 році, і я за рішенням суду був призначений розпорядником його спадку. Аж раптом я зовсім випадково довідався, що цей мій родич проголосував на останніх виборах до міської ради. Мабуть, це не зовсім звичайна річ, коли людина, яка вже 20 років спочиває у гробі, раптом повернулася з того світу, щоб виконати свій громадянський обов’язок і взяти участь у виборах. Перш ніж я зроблю подальші кроки у цій справі, я хотів би повідомити широкому загалові, які звичаї панують на виборах у Станиславові". У коментарі до цього листа редакція зауважила, що її працівники перевірили виборчі списки й справді знайшли згадану померлу особу серед тих, хто брав участь у голосуванні.
В жовтні 1899 року в Богородчанах стався скандальний випадок з перепродажем голосів. Шайя Риґер, власник тамтешньої пропінації (горілчаного магазину), запропонував 20 злотих ринських одному з місцевих селян, якщо він проголосує за кандидата до Богородчанської ґмінної ради, в якому Риґер був дуже зацікавлений. Селянин охоче пристав на цю пропозицію й чесно виконав свою обіцянку, а потім зголосився до нього по гроші. Той, однак, платити не поспішав – стверджував, що селянин не так його зрозумів, він лише хотів побитися об заклад на 20 злотих ринських, який кандидат пройде до ради, а заплатити мусив той, хто програв заклад. Обурений селянин звернувся до суду, а Риґер і під час процесу розповідав байку про укладене парі. Але суд не повірив у цю історію й засудив Риґера на два місяці ув’язнення за виборчі махінації. Без кари не залишився й селянин, який так легко продав своє право обирати за 20 злотих ринських, – він мусив відбувати 3 тижні арешту.
В наші дні виборці рідко слідкують за парламентською діяльністю депутата, за якого вони голосували. А от у ХІХ столітті українці Станиславова були значно більш принциповими і вимогливими. Якщо депутат не виправдовував їхньої довіри, реакція виборців не змушувала себе чекати.
Газета "Кур’єр львівський" від 2 березня 1898 року повідомила, що у Станиславові відбулося віче, на якому присутні оголосили вотум недовіри депутатові Лазарю Винничуку через його малу активність у парламенті.
Виборці вимагали від нього скласти мандат. Лазар Винничук (1849-1918) народився в селі Угринів Долішній, певний час займав там посади війта і директора школи, був батьком десятьох дітей. В Галицького сеймі засідав у 1895-1901 роках, але нічим особливим себе не проявив, що й викликало невдоволення громади. Преса зазначала, що під час виборів Винничук був опонентом Йосифа Гурика, ще одного уродженця Угринова, який, на думку газетярів, був "розумним і толковим господарем". Незважаючи на всі протести, Винничук не лише не склав мандат, а й балотувався до Галицького сейму в 1908 році і знову був обраний. Важко сказати, чи то не всі виборці зробили належні висновки про діяльність цього депутата, чи то мав місце підкуп. Цікаво, що після закінчення своєї другої каденції Лазар Винничук тісно співпрацював зі своїм політичним опонентом Йосифом Гуриком і навіть організував разом з ним велике кооперативне господарство.
Культура виборців на початку ХХ ст. не була дуже високою. "Як звичайно в час виборів, некритична громадськість уважає за наймудріших і таких, що мають рацію, тих, хто найголосніше кричить", – з гіркотою констатувала станиславівська преса в 1911 р. Виборчі активісти часто вигукували в переповнених кав’ярнях та ресторанах гасла на захист того чи іншого кандидата, і це помітно впливало на думку виборців.
"Технічні" кандидати, які фактично не мають шансів на перемогу, а лише відтягують голоси в інших, існували й у ті далекі часи. Їх називали "оперетковими кандидатами”. Так, газета "Кур’єр станиславівський" у травні 1907 року зауважила, що не буде згадувати і зважувати шанси на перемогу двох опереткових кандидатів – інженера Шаля і доктора Берґгофа.
Щоб донести до виборців свою політичну позицію, кандидати організовували виборчі збори, тобто зустрічі з виборцями. Вони зазвичай проходили в залі товариства "Сокіл” (нині площа Міцкевича, 2), в міському казино (нині вул. Незалежності, 12) і в театральній залі (Обласна філармонія).
Такі зустрічі часом закінчувалися неприємними сюрпризами. Наприклад, у 1900 р. виборці під час зустрічі з кандидатом сильно попсували крісла в залі.
Олена БУЧИК |
