На початку ХХ ст. українська громада складала трохи менше ніж п’яту частину мешканців Станиславова. Згідно зі “списком людності” за 1911 р., у місті проживало 18,5% (5624) греко-католиків, тобто українців. Разом з тим тодішні українці, чи як вони себе називали, русини, були активною і свідомою громадою.
Згадаймо кількох знаних українців Станиславова.
Почнемо з людини, яка займала найвищу посаду в Станиславівському повіті, – посаду старости. Довгий час цим високим посадовцем був Юліуш Прокопчиць. Він народився в 1841 р. у сім’ї Євстахія Прокопчиця, відомого українського філолога, громадського й політичного діяча. Молодий Юліуш вивчав право, а в 1863 р. почав кар’єру на державній службі. В 1888 р. був направлений у Боснію, де займав посаду секретаря в намісництві. Там він пропрацював сім років, після чого повернувся в Галичину. Займав відповідальні посади в Ланцуті, Львові, Заліщиках. У 1895 р. став старостою в Станиславові.
В 1900 р. Прокопчиця призначили на ще одну високу посаду – він став гофратом, тобто придворним радником. Адвокат Теофіл Окуневський писав про нього у своїх спогадах: “Старостою був тоді гофрат Прокопчиць, пізніше інспектор східно-галицького староства. Він зовсім не таївся, що з роду русин, говорив з нами по-українськи і був строгий до себе і до всіх урядовців”.
В 1915 р. пан староста вніс прохання до намісництва про вихід на заслужений відпочинок. Як бачимо з повідомлення в “Кур’єрі станиславівському” від 26 вересня 1915 р., намісництво настільки цінувало енергію, працьовитість та інші переваги старости, що… відмовило йому в цьому проханні й зажадало, щоб він продовжував працювати. Пан Прокопчиць час від часу ще й виїжджав з інспекціями в сусідні повіти й брав участь у різних комісіях, тож намісництво милостиво виділило йому помічника.
Ще один українським високопосадовцем був Григорій Конкольняк. Він народився в 1848 р., навчався у Відні, де отримав диплом лікаря. З 1888 р. займав посаду директора міського шпиталю, а в 1892 р. став заступником бургомістра Станиславова. Численні пацієнти відзначали його глибокі знання й надзвичайну сумлінність. На посаді заступника бургомістра він заслужив велику повагу мешканців Станиславова, адже успішно боровся з епідемією холери, яка вибухла в місті в 1892-1893 рр. Він був щирим українцем, але разом з тим проявляв толерантність і до інших національностей. В 1902 р. Конкольняк заразився тифом від одного з пацієнтів і помер.
Відомим лікарем старого міста був також окуліст Ярослав Грушкевич (1873-1964). Він відкрив практику в Станиславові в 1909 р. й займався науковою діяльністю. Грушкевич досліджував трахому – небезпечну очну хворобу, що може призвести до сліпоти. Лікар працював також над українською термінологією анатомії ока.
Незвичайною особистістю був і Роман Яросевич (1861-1934). Сучасники говорили, що він “переріс” свою епоху. Це був відомий громадський діяч, посол до австрійського парламенту. Яросевич оселився в Станиславові в 1905 р. До того вивчав теологію, філософію, закінчив філологічний факультет у Львові. Вчителював у Коломиї, причому його учнем у місцевій гімназії був Василь Стефаник, з яким Яросевич щиро заприязнився. Пізніше він переїхав до Кракова, де вивчав … медицину. В Станиславові Яросевич успішно працював стоматологом. Спочатку його практика знаходилась на вул. Собєсського, 13 (тепер вул. Січових Стрільців), а потім він переніс її до будівлі за сучасною адресою вул. Незалежності, 18.
Одним з найвідоміших громадських діячів Станиславова був адвокат Юрій Олесницький (1878-1941). Він був знаний не лише як правник, а й як щирий поборник прав українців. Одного разу він виступив поручителем для місцевих селян, які брали позику в банку для купівлі землі. Олесницький підписав поручительські документи й особисто взяв відповідальність за сплату позики у разі, якщо селяни її не повернуть. Пізніше він довгі роки сплачував величезний борг, адже селяни таки не сплатили позику.
Звичайно, це лише кілька з багатьох відомих представників української громади Станиславова. Але й цих прізвищ достатньо, щоб зрозуміти: станиславівські українці відгравали у житті міста дуже важливу роль.
Олена Бучик |
