У серпні 1910 року галицьке місто між двох Бистриць Станиславів (тепер – Івано-Франківськ) стало одним із «полігонів» для випробовування новітніх ліків від страшної хвороби, від якої тоді потерпали в цілому світі, – сифілісу.

Ситуація з поширенням сифілісу на початку ХХ століття на Галичині була просто катастрофічною. Міська лікарня на вулиці Казимирівській (тепер – Гетьмана Мазепи) в Станиславові була переповнена пацієнтами із цією хворобою так, як тепер хворими на коронавірус.

Як повідомляла тогочасна місцева газета Kurjer Stanislawowski, у 1902 році із прикарпатських сіл до міської лікарні було госпіталізовано аж 732 хворих. Для розуміння масштабів, за статистикою, яку навела газета, упродовж того ж року тут лікували всього 20 випадків тифу, 10 – скарлатини, 148 – туберкульозу, 118 – очних хвороб, було прийнято 42 пологів і проведено 368 хірургічних операцій. Через великий наплив хворих із сифілісом в лікарні, розрахованій на 120 пацієнтів, часом доводилося одночасно надавати допомогу 136 хворим.

Сифіліс на Прикарпатті передавався побутовим шляхом – через спільний посуд та постіль, на якій спали цілими родинами. Найбільше хворих із сифілісом у той час доставляли із села Биткова, що біля Надвірної. «За словами війта, в цьому селі заражені сифілісом всі – від малого до великого, оскільки тут панує звичай спати всім разом», – повідомляла газета.

Через великий наплив сільських пацієнтів із сифілісом головний лікар міської лікарні Станиславова запропонував лікувати таких хворих просто на місцях. Як повідомляв Kurjer Stanislawowski, цей досвідчений медик, добре обізнаний із звичаями горян, рекомендував відряджати в села, де поширена ця інфекція, відповідних спеціалістів раз або два рази на тиждень із сіро-ртутною маззю для втирання або розчинами для уколів.

«Місцеві люди охочіше погоджувалися би на таке лікування, не відриваючись від господарки, це би менше коштувало і при такій нагоді можна би було навчати місцеве населення, як треба оберігатися, щоб не заразилися діти і невинні люди, і врятувати від дегенерації цих прекрасних людей», – писав Kurjer Stanislawowski.

Але в 1910 році з’явився ефективніший засіб для вирішення проблеми з поширенням сифілісу. Лікарню в Станиславові обрали як одну з клінік, де відбувалися випробування нового препарату, який отримав назву від прізвища винахідника та порядкового номера експерименту з ліками, що дав позитивний результат, – «Ерліх 606».

Німецький науковець із Франкфурта, лауреат Нобелівської премії Пауль Ерліх перепробував 605 різних органічних сполук миш’яку, поки не отримав «Ehrlichschen Präparat 606», тобто 606-й за рахунком препарат, активний відносно блідої трепонеми – збудника сифілісу. Це був справжній прорив у лікуванні цієї недуги і перше в історії медицини застосування такого методу лікування, який тепер відомий як хіміотерапія.

Успішні випробування в лабораторії новий препарат пройшов у 1909 році, а наступного року він був переданий в лікарні в цілому світі, особливо в тих місцевостях, де пошесть сифілісу була найпотужнішою.

«У всьому світі, у країнах Північної та Південної Америки, Японії, ба, навіть у Конго досвідчені у лікуванні сифілісу лікарі перевіряють та накопичують досвід застосування цього чудотворного винаходу, за який людство повинне спорудити винахіднику вічний нерукотворний пам’ятник.

За дивним збігом обставин, франкфуртський учений обрав наше місто для таких випробувань закладу і нещодавно направив доктору Мондштейну (секундаріушу, тобто заступнику лікаря-ординатора міської лікарні, – авт.) покращений «препарат 606».

Результат застосування новітніх ліків був просто вражаючим і сприймався майже як чудо. Як підкреслювали у звіті в тогочасній газеті, в станиславівській лікарні навмисно обирали найважчі випадки хвороби, які при лікуванні ртуттю потребували би кількох місяців терапії. Шляхом препарату Ерліха покращення наставало буквально за кілька днів, а курс лікування не тривав більше, ніж два тижні. «Лихоманка і болі від лікування цим новим препаратом мінімальні», – зазначив Kurjer Stanislawowski.

Газета описала кілька клінічних випадків, в яких чудо-препарат Ерліха продемонстрував відмінні результати. Серед них – одужання молодої жінки, яка 15 місяців провела в лікарні, намагаючись побороти недугу традиційними засобами. На той час злоякісний сифіліс вразив кості черепа, внаслідок чого у пацієнтки в піднебінні утворився отвір, завбільшки як монета, який не загоювався. Через два тижні прийому новітніх ліків рана почала затягуватися, страшне виснаження пацієнтки закінчилося, вона знову змогла повноцінно харчуватися.

«В іншому випадку 22-річний юнак, у якого злоякісний атрибут хвороби “перекинувся” на кістки черепа і спричинив карієс обох тім’яних кісток, викликавши загрозу їх повного провалювання, досяг чудотворного повного вилікування всього за тиждень», – повідомляв Kurjer Stanislawowski.

Різкі позитивні зміни, які в короткому часі після прийому ліків відчували пацієнти, викликали захоплення у газетярів. 

«На початку експериментів “Ерліх 606” було введено 25-річному молодому чоловіку, у якого, окрім страшної шкоди організму, злоякісна хвороба спричинила постійне і швидко прогресуюче погіршення та виснаження. Пацієнт, який важив до своєї хвороби 75 кілограмів, за кілька тижнів втратив 10 кілограмів. Після ін’єкції препарату Ерліха не тільки рани на обличчі та тілі зажили протягом тижня, але його вага швидко зросла завдяки шаленому апетиту, через три тижні після уколу він знову набрав 8 кілограмів, як сам розповів нашому кореспондентові», – писав Kurjer Stanislawowski.

…Тепер, коли весь світ слідкує за поширенням іншої страшної недуги, яка забирає щодня сотні життів, та з нетерпінням очікує появи вакцини проти коронавірусу, доводиться лише сподіватися, що івано-франківська лікарня отримає такі ж чудо-ліки для своїх пацієнтів якщо не серед перших, то бодай не останньою в Україні.

НОРВАКС