Середа, 29.05.2024, 14:00:06

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів новин
Головна » 2017 » Липень » 13 » Старий Лисець та опір радянізації
09:22:52
Старий Лисець та опір радянізації

«Ні рибки гранатами поглушити, ні по селу походити»: з історії руху опору УПА радянській владі в с. Старий Лисець

У кінці липня 1944 р. внаслідок наступу 575-го стрілецького полку радянської армії село Старий Лисець Тисменицького району було звільнене від німецько-фашистських загарбників. Але нові окупанти – совіти – відновили довоєнний репресивний режим.

Однак мешканці с. Старий Лисець чинили активний опір радянізації. Згідно з даними Г.Пташинської, в лавах УПА боролося 68 селян, до різних термінів ув’язнення було засуджено 48 жителів населеного пункту. Ще в 1944 р. в селі було сформовано кущ самооборони в складі 8 осіб, який у листопаді 1944 р. розправився з 5 сім’ями зрадників, у тому числі був вбитий і голова сільради Іван Балан, який дуже вороже ставився до УПА, навіть забороняв ховати загиблих стрільців на цвинтарі.

Частину руху опору ОУН-УПА в с. Старий Лисець розкривають матеріали кримінальної справи №1170 Галузевого державного архіву СБУ в Івано-Франківській області. Її фігурантами виступають уродженці села – Ярослав Іванович Турчин, 1924 р.н.; Іван Панькович Гринечко, 1924 р.н.; Микола Іванович Крутий, 1927 р.н.; та уродженець с.Черніїв Микола Михайлович Сметюх, 1924 р.н.

Ярослав Турчин у серпні 1944 р. був призваний у Червону армію, але у зв’язку з хворобою повернувся додому, на облік у військкомат не став, а вступив в УПА у грудні 1944 р. під впливом підрайонного «Скиби», де перебував у кущі самооборони та отримав псевдо Долина. 27 лютого 1945 р. під час чекістсько-військової операції Турчин був затриманий у лісі і залучений в боївку НКДБ (в яструбки).

Іван Гринечко був другим номером кулеметного розрахунку в Червоній армії, від мінометного обстрілу отримав поранення і в грудні 1944 р. під час однієї з прогулянок втік з госпіталю додому та пішов в УПА. 10 квітня 1945 р. він був затриманий як дезертир біля розбитого польського костьолу з Миколою Дмитрівим, Гаврилою Головинським, Миколою Крутим, а 17 квітня вже опинився в боївці НКДБ.

Микола Сметюх теж ухилявся від служби в армії, в березні 1945 р. вступив у боївку СБ «Козака» під псевдо Чумак, але вже в квітні був затриманий у бункері й опинився в спецбоївці. Зазначимо, що наші герої були лише невеличкою частинкою односельців, які сховалися від призову. Так, відповідно до політінформації обласного керівництва, за квітень-серпень 1944 р. до вищого керівництва УРСР про хід мобілізації до Червоної армії на території Станіславської області зазначалося, що лише 11 серпня до лісу з села пішло біля 30 осіб призовного віку.

8 травня 1945 р. з ініціативи Юрія Федорчака (псевдо – Вечірній) розташування яструбків залишили Микола Смітюх, Микола Крутий, Іван Гринечко. Тоді старший лейтенант Григор’єв з Іваном Турчином та Миколою Карпцем пішли шукати втікачів, але повстанці не тільки нікого не старалися знайти, а ще й залишили радянського офіцера самого та приєдналися до групи Вечірнього.

Однак Вечірній об’єднав повстанців у дві групи і спровадив їх на пошуки самого Григор’єва. Останній зустрів упівців на ґанку одного з сільських будинків, думав, що вони всі повернулися назад у боївку НКДБ та й кричав, щоб вони його зачекали. Проте у відповідь старший лейтенант отримав автоматні черги у свій бік, але під прикриттям темряви зумів втекти.

З колишніх яструбків організувався кущ самооборони, який очолив Вечірній, що до того мав досвід служби у підрозділі жандармерії в сотні Гамалії. Боївка Федорчака, до складу якої входило 13 осіб, здійснила три збройні напади на радянських службовців. Зокрема, в травні 1945 р. партизани не дали поглушити рибу гранатами начальнику Лисецького райвідділу НКДБ т. Чипині, начальнику райвідділу НКВС т. Боровенку та оперуповноваженому НКДБ т. Тароненку.

Бійці купалися в річці Бистриці і почули в полудень вибухи гранат. Вони відправили до місця подій хлопчика, що пас худобу, і той незабаром повідомив: «Совіти кидають гранати в річку». Повстанці підкралися поближче і відкрили вогонь по червонозоряних браконьєрах, які кинули свої пристосування і втекли.

У середині червня 1945 р. партизани обстріляли бійців Червоної армії, в результаті бою на український бік перейшли міліціонер Петро Федорчак і яструбок Іван Маклович. У червні група Вечірнього захопила також 8 корів з їдальні райпартактиву і відправила їх для продовольчої підтримки повстанцям у с. Гринівку. На початку липня 1945 р. кущ самооборони в засаді між Станіславом і Лисцем здійснив обстріл воза, в результаті якого було вбито 2 і поранено 2 осіб з партактиву Богородчанщини.

Крім того, кущ самооборони не давав вивезти сім’ю Федора Волосянка на Сибір. Боївка мала розгалужену мережу підтримки в селі, зберегла жіночу сітку ОУН, допомогу партизанам надавав навіть голова сільради Ілько Турчин, який збирав продукти для бійців. Однак у другій половині липня 1945 р. в Старому Лисці розквартирували військовий гарнізон, Вечірній захворів і поїхав на лікування в с. Пасічна, а решта повстанців стали переховуватися.

Микола Крутий був затриманий під час прочісування лісу 25 липня 1945 р., 19 серпня таким же чином опинився в лабетах спецслужб Микола Смітюх, а 22 серпня – Ярослав Турчин. Уже в період української незалежності останній згадував, що потрапив у руки енкаведистів через зраду односельчанина, який обманом вивів його разом із побратимом просто в руки катам та тримав за руку, щоб Ярослав не втік. Зрадник показав совітам, де зброя, і дав свідчення проти упівця. Івана Гринечка спіймали 1 жовтня 1945 р. в нього вдома.

Радянська карально-репресивна система ув’язнила Ярослава Турчина на 20 років виправно-трудових таборів, а Івана Гринечка, Миколу Сметюха і Миколу Крутого було засуджено на 15 років позбавлення волі. В період незалежності України реабілітовано було одного Миколу Смітюха, який вів тільки пропагандистську діяльність. Натомість, відповідно до звіту Станіславського обкому партії ЦК КП (б) України про результати і стан боротьби із формуваннями УПА і підпіллям ОУН, сільська ОУН була ліквідована у селі Старий Лисець лише до 1 листопада 1949 р.

Сергій АДАМОВИЧ


Переглядів: 658 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024