У виставковій залі навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття відкрито унікальну виставку старовинних вишиванок із колекцій Тетяни Фіголь, Марії Турчин та Наталії Синиці. У збірках цих жінок збереглися дуже давні речі, є сорочки, датовані 1810-им, 1905 роками. Якими рушниками колись накривали великодні кошики, цікавимося в учасниць виставкиѕ «Колись були невеликі, дуже скромні рушники, але обов’язковим мав бути хрест, найчастіше кошики накривали тканими рушниками. А ще давніше паску до церкви несли в поставнику — в такому довгому рушнику, і несли її окремо, а окремо — м’ясне. Вже пізніше з’явилася традиція складати все в один великий кошик — для всієї родини. А тепер уже маємо величезне розмаїття рушників. У мене вдома на великодньому рушникові вишито гілочку верби і писанку — я вважаю, що ці символи обов’язково мають бути», — розповідає відома дослідниця старовини Марія Турчин. Дружина художника Михайла Фіголя пані Тетяна каже, що для свого великоднього кошика вона вишила рушник у коричнево-зелених барвах, невеличкий, з хрестом і трьома писанками та широким узором. Саме колекція Тетяни Фіголь цінна тим, що має унікальні вишиванки, котрим понад 200 років. «Ось бачите цей рушник — він найстаріший, внучка того рушника має 99 років, на ньому вона вінчалася, а ось ця сорочка — ще з XIX століття, ця портьєра і ось ця скатертина датовані також XIX ст. Ці речі дуже старі, я навіть боюся їх прати. Я ще вдома залишила 17 сорочок. Якщо б зберігати їх у шафі, то вони були б чисті і, певно, краще б збереглися, але я маю їх у власній оселі в експозиції. Вони там мимоволі брудняться. Тут є й сорочка моєї бабусі, татової мами, вона 1936-го року померла, є також чоловікової мами сорочка, яку вишили у 1900-х роках. Маю тут одну з Тернопілля, а решту — з Верховинщини, з Ямниці, ось ця із широким передом — то мого стрийка з Бойківщини». У колекції Тетяни Фіголь, окрім вишиванок з усіх етнографічних регіонів Прикарпаття, є також надзвичайно цікаві рушники. Бабуся Тетяни Фіголь кожному з дітей і своїх онуків вишила вінчальні рушники і навіть мережкою написала, кому який належить. На виставці є так званий кролевецький рушник, датований 1881 роком, про що свідчить напис, а поряд — дуже старий і цікавий тим, що він абсолютно не схожий на всі ці звичні для нас вишивані рукотвори. Пані Тетяна розповідає, що вишивала його німкеня знатного роду із Відня, котра вийшла заміж за українського студента, який там студіював право. Коли приїхали на батьківщину чоловіка, жінка була вражена тим, як багато було у церкві рушників, і чоловік сказав, що вона теж мусить вишити, щоб їхній дочці у церкві постелити. і вона взялася за вишиття... Вишивати не вміла взагалі, тому виткала рушник і вгорі по орнаменту почала просто зашивати різними нитками кола, а потім ще й прикрасила бісером. У цей витвір жінка вклала всю любов до свого чоловіка. До Тетяни Фіголь рушник потрапив випадково: внучка тієї німкені розповіла пані Тетяні про те, що рушник її діти вже готові викинути, і віддала його задля порятунку неоціненного родинного спадку. Наталія Синиця презентувала на виставці сучасні вишиванки для всієї родини та вишивані обкладинки для книжок, а також писанки і картини, вишиті болгарським хрестиком, котрі нині практично не використовують. Обкладинки, вишиті спеціально для книжок, — це її унікальне ноу-хау. «В обкладинках я намагаюся передати зміст книжки. А почалося все із «Кобзарів», тепер письменники мені дарують книжки. Хтось навіть назвав мене «архітектором книжки», — розповідає майстриня. Свічу пам’яті запалили учасники презентації — на згадку про безцінну працю давніх майстринь, які залишили нам вишивані обереги. Вокальне тріо в складі Стефанії Капустинської, Галини Бегметюк, Валентини Яковишин виконали кант «По святій горі». Виставка раритетних вишиванок у Центрі культури і туризму Прикарпаття триватиме до 14 травня. Леся ТУГАЙ |
