П`ятниця, 24.05.2024, 18:41:09

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
 
Архів новин
Головна » 2013 » Лютий » 8 » Статистика Станиславова Коли в нашому місті жилося краще: у 1854-му році чи тепер?
14:47:39
Статистика Станиславова Коли в нашому місті жилося краще: у 1854-му році чи тепер?
Інколи ми захоплено спостерігаємо за героями фільмів, які на машині часу потрапляють у далеке минуле. І нам теж хочеться дізнатися, як жили люди у давні часи, зокрема в нашому рідному місті. Поки машину часу не винайшли, звернімося до праць давніх літописців, які збереглися до наших днів. Особливо важливими є «Пам’ятки міста Станиславова», автором яких був давній краєзнавець Садок Баронч. У своїй книзі він наводить багато докладної статистичної інформації про життя міста у 1854 р. Що ж змінилося за півтора століття?

Літописець давнього Станиславова
Садок Баронч народився 29 квітня 1814 р. у Станиславові в родині небагатого вірменина Григорія Баронча. Навчався у Станиславівській гімназії, потім на філософському факультеті Львівського університету. Після закінчення навчання працював учителем в Отинії. У 1835 р. Баронч вступає до католицького ордену домініканців, згодом оселяється в монастирі. В монастирських архівах він вивчав стародавні рукописи, а крім того, ще й розпитував старожилів і занотовував свої власні спостереження. Помер 2 квітня 1892 р. Його перу належать 30 монографій та близько 70 статей. Але найбільш цінними для нас є «Пам’ятки міста Станиславова», які були видані у 1858 р. Наведемо цитати з цієї книги й порівняємо їх з даними про життя сучасного Івано-Франківська.

 Населення
1854 р.: «Людність міста, згідно останнього конскрипційного перепису, за винятком війська і студентів, становить у цілому 11 тисяч душ. Між ними прийшлими є 1400 єврейських родин, які разом складають 6000 душ». 
Наші дні: Згідно з даними Обласного управління статистики станом на 1 серпня 2012 р., у місті й передмістях проживало 238 713 осіб, в області 1 378 458 осіб. Найчисленнішими національними меншинами міста є росіяни (1,77%), поляки (0,13%) й білоруси (0,10). Євреїв у нашому місті залишилося небагато — лише 0,03% від загальної кількості населення. Це пов’язане передусім з масовим винищенням євреїв у часи Другої світової війни, а також з пізнішою еміграцією. 

Освіта
1854 р.: «…Учнів різних гімназій приблизно 260, у нормальних школах навчаються 400 учнів, у школі для дівчат 60 учениць, учителів публічних шкіл є 13 …»
Наші дні: Нормальними школами у ті часи називали учбові заклади, в яких готували здебільшого вчителів початкових класів, тобто щось на кшталт педагогічного училища. За півтора століття наше місто стало справжнім центром освіти і науки. Зараз в Івано-Франківську функціонує 40 денних загальноосвітніх шкіл,  де навчається 21 863 учні. В місті зареєстровано 7 вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, в яких навчається понад 40 тис. студентів. Наше місто у своїх вищих навчальних закладах  навчає більше тисячі молодих людей із понад сорока країн світу. Найбільше на Прикарпатті навчається іракців, поляків та росіян, а також громадян Туркменістану. Приїжджають до нас на навчання і з далекого Еквадору, Китаю, Нігерії та Індії. 

Відпочинок
1854 р.: «Громадських місць для прогулянок у місті нема ніяких. Окрім малого парку, званого Краттерівкою, та Липової вулиці, обсадженою старими розлогими липами, яка веде до давнього Звірниця. Однак і цю приємність щораз більше скорочують будинки, збудовані при тій вулиці».
Наші дні: Давнього парку Краттерівка, відкритого у 1827 р. за ініціативою тодішнього австрійського старости Франциска Краттера, вже давно немає. На цьому місці зараз знаходиться Вічевий майдан. І хоча дерев там залишилося зовсім небагато, він усе ж залишається улюбленим місцем відпочинку жителів міста. Вулиця Липова досі знаходиться на карті міста, щоправда, з 1961 р. вона носить назву Шевченка. На жаль, невідомо, хто вперше посадив тут історичні липи, які й дали назву вулиці. Минулого року деревам загрожувала смертельна небезпека — їх повинні були зрубати у рамках реконструкції міста. На щастя, небайдужим активістам громади вдалося їх урятувати.
Залишилися й рештки Звіринця чи Звіринецької діброви — колись густого лісу, де водилося багато диких звірів. Це парк культури і відпочинку імені Шевченка.

Громадські заклади
1854 р.: «Окрім шкіл, інших публічних закладів немає. Приватних закладів є три: казино, засноване у 1842 р. із майже 300 членами, Товариство доброчинних дам для утримання міських убогих, утворене в 1847 р. стараннями дам вищого світу, парової лазні з ванними, заснованою у 1845 році приватним підприємцем по вулиці Фердинанда».
Наші дні: Казино у місті немає жодного, оскільки з 2009 р. в Україні діє заборона грального бізнесу. Проте ще до заборони містом ходили чутки, що казино в Івано-Франківську мали відкрити на вул. Незалежності. Кілька років тому депутати Верховної Ради подали законопроект, згідно з яким казино в країні мають бути легалізовані вже в цьому році. Однак він ще до кінця не затверджений, а тому невідомо, чи відкриється колись казино в Івано-Франківську. Та й чи потрібне воно місту — питання спірне.
Що стосується лазні, то вона щасливо збереглася до наших днів. Це будинок № 5 на вул. Низовій (колишня вул. Фердинанда). Ця найдавніша в нашому місті лазня навіть увійшла в історію національного руху. В її залі очікування Іван Франко у червні 1892 року провів віче місцевих радикалів, бо використовувати інші приміщення місцева влада заборонила.

Торгівля
1854 р.: «…Торгових складів — 3. Великих крамниць прянощів та галантереї — 4, малих — 48. Здебільшого вони єврейські. Зрештою місто має одну друкарню, 1 книгарню, 2 аптеки, 2 цукерні, 2 трактири, майже 30 заїжджих домів та шинків...»
Наші дні: Сучасний Івано-Франківськ часто називають містом торгових центрів і аптек.  На 1 тис. жителів нашого міста станом на першу половину 2012 р. припадає 184 м2 торгової площі (для порівняння: у Києві — 285 м2). На 2 тис. жителів міста припадає одна аптека, а кількість аптек в області станом на 2012 р. складає аж 698. Тому 2 аптеки (це на 11 тис жителів!) і 48 малих крамниць на ціле місто можуть викликати в сучасного івано-франківця лише іронічну посмішку.
На жаль, з книгарнями ситуація менш райдужна. В 2004 р. відкрився книжковий супермаркет «Буква», незабаром ще один — «КС» тобто «Книжковий супермаркет» і нарешті книгарня «Є». Перші два, на жаль, закрились, а «Є» досить успішно функціонує й зараз. Сьогодні найстаршою книгарнею Івано-Франківська є магазин «Букініст», який знаходиться на вул. Незалежності, 19. Він безперервно діє з кінця 40-х років минулого століття. Є у місті й кілька невеликих книгарень, наприклад, «Учітеся», «Українська книга». Проте для більш ніж двохсоттисячного міста це — крапля в морі.

Промисловість 
1854 р.: «Місто має також чотири броварні, фабрику лікерів, ґуральню, порядний готель Сакса з гарною бальною і театральною залами, фабрику шкір, фабрику ножів, фабрику свічок і мила, а на передмістях — 5 цегелень і 12 водяних млинів».
Наші дні: Аж сумно стає, коли читаєш ці рядки — у нашому місті колись було аж чотири броварні! Причому перша з них була заснована ще в 1767 р.  Пивзавод у нашому місті продовжував успішно працювати ще навіть за Радянського Союзу. Вже за часів незалежності, відзначивши 230-ту річницю, він збанкрутував. Приміщення викупила фірма «Гаразд Україна», яка зобов’язалась до 2009 р. відновити пам’ятку архітектури. Всередині мали відкритися кафе, музей пивоваріння та міні-броварня, де б на очах туристів варили пиво. Проте на практиці відбулося банальне знесення цеху для варіння та зведення нової споруди. Втім, традиції пивоваріння в Івано-Франківську остаточно не зникли. Сьогодні у місті є дві комерційні фірми, які займаються виробництвом пива. Це броварня «Ягер-ІФ» та ресторан «Баварія» біля міського озера. 

Замість висновку
За півтора сторіччя наше місто з малого й глибоко провінційного містечка Австро-Угорської імперії перетворилося на справжню окрасу Прикарпаття. Однак деякі проблеми, неначе хвіст, продовжують тягнутися з глибини віків. Сто п’ятдесят п’ять років тому Садок Баронч написав, що новобудови скорочують кількість зелених насаджень, а як сучасно це звучить! Неначе читаєш не давню книгу, а свіжий випуск місцевої газети. Щороку в нашому місті все більше хаотичної забудови, все менше скверів, клумб, дерев. І страждає від цього не лише місто, а й його мешканці, їхнє здоров’я. Складається суб’єктивне враження, що жителі древнього Станиславова були значно здоровіші, ніж сучасні іванофранківці. Ну недаремно ж у них було лише дві аптеки, зате аж тридцять заїжджих домів і шинків та ще й два трактири? Мабуть, тому, що вони жили у значно зеленішому й більш екологічно чистому місті, ніж ми. Може, одвічні проблеми Івано-Франківська пощастить вирішити наступним поколінням?
Олена БУЧИК

Переглядів: 642 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024