Минають роки, забувається у людській пам’яті спогади про події і людей. котрі проживали та працювали у місті. У міжвоєнний період Калуш перебував у польській військовій окупації. Проте місто жило своїм життям, діяли спортивні, культурні та просвітницькій товариства, а мешканці міста чинили спротив полонізації та пацифікації.
Місто Калуш на поч. ХХ століття обрав для своєї правничої діяльності Степан Гладишовський — видатний суддя Калуського повітового суду та поручник-суддя Української Галицької Армії, інформують "Вікна" з посиланням на Калуський міськрайонний суд.
Степан Гладишовський народився 26 грудня 1879 року у Львові. При хрещенні отримав подвійне ім’я Степан-Данило. Навчався у Стрийській та Львівській гімназіях. По закінченні склав іспит на атестат зрілості. Підтвердивши свою готовність до навчання у вищому навчальному закладі, Степан у 1898 році поступає до Львівського університету на правничий факультет. Під час навчального процесу у 1901 році відбувалися масові акції протесту, спрямовані на встановлення рівноправності української мови у викладанні дисциплін та створенні кількох українських кафедр. Дані протести увійшли в історію під назвою "Сецесія українських студентів Львівського Університету 1901-1902 рокі". Наслідком сецесії були переведення українських студентів в інші австрійські вищі навчальні заклади поза межами Галичини. Степан завершив навчання у Краківському університеті.
Відповідно до тодішнього австро-угорського законодавства, кандидати, які виявили бажання стати суддями, повинні були мати стаж практичної роботи у галузі права не менше трьох років. Задля цього Степан Гладишовський у 1902 році розпочинає свою практику у цісарсько-королівському Крайовому суді міста Львова. Через деякий час Гладишовського призивають на військову службу у Збройні сили Австро-Угорщини (Kaiserliche und Königliche Armee). Після проходження служби йому було присвоєно військове офіцерське звання хорунжий (Fähnrich). Виконавши свій громадянський обов’язок, Степан продовжує проходження стажування та здобуття необхідних навичок, після чого успішно складає письмовий і усний іспит. Указом імператора Степана Гладишовського 11 вересня 1908 року призначено на посаду судді у Калуський повітовий суд.
Після початку Великої війни, Гладишовський продовжував здійснювати свої повноваження. Тільки у 1916 році його було мобілізовано до австро-угорського війська. Військову службу проходив в ерзацбатальйоні 33-го піхотного полку в Збройних силах Австро-Угорщини. Наказом від 1917 року заднім числом з 01.10.1916 року йому присвоєно звання лейтенанта ландштурму. У війську перебував до закінчення війни та розпаду Австро-Угорської імперії.
Із початком українсько-польської війни Степана було інтерновано до Кракова. Через деякий час йому вдається виїхати з Польщі та оселитися у Станиславові. 8 лютого 1919 року Гладишовський зголошується на військову службу в Українську Галицьку Армію. Враховуючи його попередню роботу та професійні здібності, він почав працювати у Секретаріаті військових справ. При цьому йому було присвоєно звання поручник-суддя.
Військові судді приймали присягу, яка була затверджена постановою Ради Державних секретарів ЗУНР 28 січня 1919 року. Її текст був такий:
"Присягаю торжественно Всемогучому Богу і прирікаю на мою честь бути вірним Українській Народній Республіці і повинуватися її законам і розпорядам. Присягаю сповняти припоручені мені обов’язки після мого найкращого знання і совісті на кожному мені як військовому судії (судовому військовому уряднику) призначеному службову місці під час війни і миру, при собі мати завжди на увазі найвище добро моєї Вітчизни, виконувати закони, розпоряди, повчання і доручення моїх зверхників і остерігатись всякого роду зловживання моєї влади, так мені, Боже, допоможи, Амінь".
Відповідно до цієї присяги військові судді присягали на вірність Українській Народній Республіці, а не Західноукраїнській Народній Республіці. Це було зумовлено юридичним фактом укладення 22 січня 1919 року Акту злуки цих держав у єдину соборну самостійну Українську державу.
Після поразки в українсько-польській війні та переходу армії за ріку Збруч Гладишовський опиняється на Великій Україні. При кінці 1919 року на підставі дипломатичного паспорту він повертається до Калуша.
Починаючи з 1920 року, Степан Гладишовський починає виконувати повноваження судді у Калуському повітовому суді. Одночасно займається громадською діяльністю, очолює Народний Дім, працює на благо Товариства охорони дітей і опіки над молоддю. У жовтні цього року до міста прибув батальйон польського війська. Місцем постою було вибрано приміщення Народного Дому. На будь-які протести з боку голови товариства, який доводив, що цілий будинок був цілковито знищений під час військових подій Великої війни у 1917 році, а опісля відновлений за кошти української громади, повинен бути вільний від всяких реквізицій, все ж таки був зайнятий польськими військами. Виділ і Надзірна комісія як органи управління товариством Народного Дому написали протест про самовільне зайняття приміщення. При цьому з боку польських військових не було надано жодних документів про реквізицію. Протест був звернений до польських органів державної влади у надії на звільнення Народного Дому та повернення його українській громаді.
Польська влада вбачала загрозу в насадженні свого ладу на місцях. Такою небезпекою для них були українці, які працювали у польських державних органах влади та одночасно займалися культурно-просвітницькою діяльністю. Степану Гладишовському було заборонено бути головою Народного Дому у Калуші.
Статтю підготував головний спеціаліст із забезпечення зв’язків з ЗМІ, викладач права ВСП Калуського фахового коледжу економіки, права та інформаційних технологій ІФНТУНГ Олег ОНИСЬКІВ | 
