Субота, 18.05.2024, 18:49:51

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Листопад 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
 
Архів новин
Головна » 2012 » Листопад » 26 » Тенор і Дора
12:51:11
Тенор і Дора
Прикарпатця Михайла Голинського називали українським Карузо і «королем українських тенорів»: його божественний голос звучав у найвідоміших оперних театрах світу, його спеціально приходив послухати Сталін, а мер Торонто якось вручив йому золотий ключ міста – як почесному гостю. 
Співак, яким захоплювався увесь світ, народився 2 січня 1890 року у маленькому селі Верхівцях Городенківського повіту. Закінчив Коломийську гімназію і два з половиною роки навчався в Кам’янець-Подільському університеті. Але його не приваблювала адвокатська кар’єра, тому, порадившись зі своїм родичем, письменником Марком Черемшиною, він почав з 1918 року вчитися співу у відомого львівського професора Чеслава Заремби. Згодом талановитий співак їде в Італію, у Мілан, вчитися майстерності співу у маестро Едуардо Гарбіна. До речі, в цього визнаного композитора і оперного співака він навчається разом з великим російським князем Сергієм Романовим.
Енергійний, надзвичайно ретельний, Михайло Голинський, попри матеріальну скруту, закінчує навчання і в 1925 році з успіхом дебютує у львівській опері в знаменитих «Паяцах». Незабаром він вже співає в Помор’ї (міста Торунь, Бидгощ, Грудзьондз). А гастролі у Варшаві, де він виконує головні арії в операх «Кармен», «Туга», «Казки Гофмана» та інших, принесли талановитому співакові справді великий успіх і визнання.
Про Михайла Голинського заговорила вся Європа, його могутній тенор хочуть чути в Берліні, Мілані, Харкові – тодішній столиці Радянської України, Москві, у далекому Тбілісі… Він приймає запрошення і 1927-1928 роки проводить у напружених гастролях в тодішньому Радянському Союзі. Від спокуси послухати Михайла Голинського не втримався й сам «батько усіх народів» Йосип Сталін.
Співак виконував провідні партії в операх «Галька», «Кармен», «Аїда», «Паяци», «Пригоди Гофмана», «Дон Карлос», «Пікова дама», «Купала», «Турандот» та багато інших. Його герої на сцені страждали й любили різними мовами: українською, польською, німецькою й, звісно, італійською.
Деякий час Михайло Голинський живе і працює в Харкові. Але якесь чуття підказало йому, що треба вириватися з обіймів радянської влади. І він повертається в Галичину. Напевно, цим він врятував своє життя, бо майже вся творча інтелігенція Радянської України в 30-х роках ХХ століття була репресована сталінським режимом і безжалісно знищена.
Повернувшись до Львова, Михайло Голинський майже без перепочинку виступає на оперних і театральних сценах Львова, Тернополя, Варшави, Познані, Берліна, Катовіц, Станіславова (нинішній Івано-Франківськ) та в інших містах Галичини і Європи. Всюди його радо приймають, усі захоплені і зачаровані його співом. Слава про «Карузо з Галичини» поширюється.
Перебуваючи в Галичині, Михайло Голинський облюбував собі село Дору, що біля Яремче. То, певно, Марко Черемшина, який довгий час жив і працював адвокатом у Делятині і об’їздив усю Гуцульщину, запалив у романтичній душі свого талановитого племінника любов до природи Карпат і до самих горян. До того ж, Дора притягувала в австрійсько-польські часи багатьох знаменитостей і природною красою ландшафту, і м’яким кліматом, і гостинністю гуцулів, і, безумовно, провінційним спокоєм і безпечністю. Про захоплення Голинського Дорою ми довідуємося з книжки спогадів, яку написав співак уже в повоєнні роки, проживаючи в Канаді.
У Дорі Голинський спорудив собі чудову двоповерхову віллу, яку назвав «Мирослава». «Скажу лише, що віллу збудував будівничий Юрій Менделюк з Делятина за планом архітектора Іллі Поповича зі Станіслава. А сад, город і квіти заложив я з робітниками-гуцулами. Вілла мала на першому поверсі вздовж балкона бляшану таблицю, орнаментовану українською вишивкою з написом «Вілла Мирослава». Такої не було у всій долині Прута – по Ворохту», - пише про свій будинок Михайло Голинський.
Мешкаючи в Дорі впродовж 20-30-х років, співак, як він сам стверджував, «мав тут твердий ґрунт під ногами і пошану гуцулів». Його дружина була в Дорі радником у сільській ґміні, а сам маестро – головою комісії дачників. Як згадував Голинський, відпочивальників гуцули називали, злегка кепкуючи, «холєрниками». Дора на той час була знаним курортом, куди на відпочинок і лікування щороку приїздили понад тисячу «холєрників». Тоді село виглядало на невелике містечко, де, як мурашня, снувало панство.
У той час здійснював турне Гуцульщиною знаменитий хор Дмитра Котка. Після концерту в Делятині хор Котка на два чи три дні переїхав у Дору і, звісно, два знамениті артисти мали про що поговорити. Увесь хор (23 особи) зупинився на віллі «Мирослава». Михайло Голинський найняв гуцула – візника, який привіз речі хористів, розмістив їх по двоє у чисельних кімнатах (кімнат на віллі «Мирослава» було десять). Кухарці наказав купити у гуцулів кільканадцять півнів, яєць, масла, сиру, бринзи, сметани та риби… Концерт Котка пройшов з великим успіхом, а хористи не могли надякуватися Михайлові Голинському за теплий прийом.
До речі, сам Голинський був вегетаріанцем. А став він ним ще у Мілані на другому році навчання в Едуардо Гарбіна. Його товариш, швед, що був затятим вегетаріанцем і прихильником науки йогів, одного разу запросив Михайла до вегетаріанської дешевої, але дуже доброї ресторації. Там він побачив на двох стінах напис: «Ми нікого не їмо». З того часу все життя маестро не їв м’яса і всіх агітував наслідувати його приклад, бо чувся у прекрасному здоров’ї.
У 1938 році Михайло Голинський виїжджає на гастролі до США і Канади. Тут він з успіхом виступає в залі «Таві Хол», «Маргарет Ітон». Мер Торонто вручив йому символічний золотий ключ до міста, а в Оттаві він удостоївся Диплома Почесного Громадянина столиці Канади.
З 1945 року Михайло Голинський живе у Торонто, поєднуючи концертну діяльність з активною участю у громадському житті. В 1971 році великий тенор писав: «Моє життя в Дорі залишило найкращі спомини. Я полюбив свідомих селян, багатьох з них навчив садівництву. Мені ще й досі сниться Дора, моя вілла, мій сад. На жаль, вже ніколи я їх не побачу, бо, як розповіла мені старенька пані Шмериковська, хтось мою віллу спалив і знищив дотла. Почувши про це, я плакав, як мала дитина. Не вірю, що це зробив хтось із гуцулів. Хіба якийсь дикун-зайда».
Рідна Дора назавжди увійшла в серце великого співака: у своїх спогадах маестро навіть детально перелічив, що йому свого часу вдалося зробити для села. Зокрема, з його ініціативи громада виділила деревину для будівництва монастирської церкви Святого Іллі, а одна пані віддала дві вілли для ремісничої бурси, в якій навчалися талановиті гуцульські хлопці. Сам Голинський купив стару гуцульську хату, ґрунтовно її відремонтував, умеблював і подарував відомому українському художнику Олексі Новаківському, який часто відвідував Гуцульщину. Допоміг місцевій «Просвіті» створити в Дорі бібліотеку, подарувавши кількасот книг із власної книгозбірні. Голинський також усіляко рекламував Дору як курорт. Для промоції Дори він вигадував оригінальні способи. Так, його стараннями в селі створили Бюро молодих гуцулів, так званих «інформаторів». Вони ходили в гуцульському вбранні і з топірцями в руках на залізничну станцію й агітували пасажирів приїжджати до Дори на літній відпочинок. Дора одна в Карпатах мала таких інформаторів. Посприяв Михайло Голинський і в тому, аби Дора отримала сцену, на якій виступали приїжджі й місцеві артисти.
На жаль, не все із задуманого вдалося. Співак мріяв влаштувати в Дорі оселю для українських митців, вже навіть купив землю, запланував будівництво семи будинків і великої майстерні зі скляним дахом, щоб «митці в часи вакацій працювали – малювали та виробляли кам’яні чи дерев’яні фігури, художні вироби…» Але до цього, на жаль, не дійшло: у 1938-му році співак готувався до виїзду, а більше ніхто його ідею не підхопив.
Михайла Голинського попереду чекав тріумф на світових оперних сценах, а його улюблену Дору і всю Україну – десятиліття комуністичного мороку.
У 1973 році, 1 грудня, Михайло Голинський відійшов у вічність на 83-му році життя.
Але про улюблену славетним співаком Дору не забувають його нащадки. Син співака Богдан Голинський, один із фундаторів канадського фонду «Діти Чорнобиля» і чинного проекту «Приятелі дітей», профінансував відкриття в Дорі, на місці, де була вілла, пам’ятного знака батькові, якого заслужено називали «королем українських тенорів». «У віллі «Мирослава» минули найкращі хвилини його бурхливого життя», - каже напис на мармуровій плиті.
Світлана ФЛИС, краєзнавець

Переглядів: 785 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024