У липні 2018 року в Івано-Франківську під час ремонтних робіт на вулиці Лесі Українки виявили частину фундаменту Тисменицької брами XVII століття.
Аби врятувати частину історії міста, активісти та археологи вирішили продовжити розкопки. Згодом було оприлюднено ескіз можливого накриття. Знахідку хотіли перетворити на громадський простір: планували встановити скляні конструкції та інформаційні стенди.
Згідно з планом, роботи мали завершитися із настанням холодів. Однак – не встигли. Тому у листопаді Тисменицьку браму вирішили законсервувати, аби сніг та лід не пошкодили стародавні камені. Розкоп засипали спеціальним піском, а територію огородили сіткою. Пообіцяли, що згодом підготують знахідку до розконсервації, музеєфікації та пристосування до міського середовища у вигляді громадського простору.
Зима минула, весна, другий місяць літа розпочався, а історична знахідка й досі під піском.
Начальник відділу з питань охорони культурної спадщини Володимир Ідак розповів, що це питання обговорювали і є чітке розуміння подальших дій. Вважають, що наразі Тисменицьку браму треба залишити законсервованою. Місце її розташування буде позначене шляхом трасування на поверхні мощення дороги.
«Постало питання, чи будемо копати, чи ні. Виконавці цієї роботи мають бути археологами, які мають відповідні кваліфікацію та документи. У нас були такі люди. Однак згодом виявилося, що вони запланували собі вже інше поле діяльності. Продовжити розкопки там дуже складно. Це одна з магістральних вулиць – нехай не проїзна, але все таки вулиця. Ба більше, там знаходяться визначні споруди, зокрема, Катедральний собор, а також одна з ключових площ міста. І тут раптом посередині цієї магістралі – розкопки. Ми паралізуємо там рух», – каже Володимир Ідак.
Начальник відділу переконує, що це питання треба обговорювати з комунальниками та з дорожніми службами, аби ці роботи принесли найменші незручності в місті, а для цього потрібен час. Також каже, що раніше не зайнялися цим питанням, бо розпочати можуть тільки тоді, коли кваліфіковані люди вестимуть цю справу. Додає, що є тільки дві-три людини, які мають відповідний досвід у цій роботі та дозвільні документи.
«Ми не можемо планувати їхню роботу, вони пов’язані з різними експедиціями в області та за її межами. Ми не можемо керувати їхньою роботою. Сподівалися, що вони активно включаться. Нічого не пропало, однак ситуація затягується в часі», – переконує посадовець.
Володимир Ідак пояснює, що у всіх питаннях збереження культурної спадщини дотримуються європейської практики. Перш за все – збереження та реставрація.
«На жаль, ці процеси не дуже активні, які і всі інші, порівняно з Європою. Реставрація – це така галузь, яка потребує доволі вузьких спеціалістів у суміжних галузях, а саме будівельних. Будівельників у нас багато. І всі вважають, що класти цеглу чи виконувати якісь схожі примітивні роботи – це вже будівництво. У цьому випадку це зовсім не те. Потрібен певний багаж знань: з галузі мистецтва, історії та архітектури. Це специфічна робота», – каже він.
Наразі відділ планує завершити ті об’єкти, роботи на яких уже розпочали. Крім того, хочуть взятися за дрібні об’єкти: реставрацію тих елементів, яким загрожує обвал. Основною проблемою Володимир Ідак вважає бажання деяких громадян міста оббити ті фасади, заклеїти пінопластом та утеплити.
«Дуже багато роботи для нашого міста. У нас ця галузь лише зароджується і ніяк не може стати на стабільні рейки. Немає ніяких структур. Тяжко йде. Деяким мешканцям байдуже на той весь декор і архітектуру загалом. Кажуть, що це дає лише зайві проблеми. Вони мислять по-іншому. Ми змушені протистояти цьому. Вони не мають права її псувати. Однак законодавство щодо цього не зовсім досконале. Притягнути до відповідальності конкретних осіб дуже важко, це ціла процедура. Інший фактор – це співпраця з ними. Є розуміння того, що власники пам’яток архітектури своїми коштами не зможуть це зробити. Тут потрібна участь міста, і місто у цьому плані готове працювати», – розповідає начальник відділу.
За словами Володимира Ідака, до авторів проекту реставрації Тисменицької брами є багато питань. Їхнє бачення, візуалізація є неприйнятними.
«Те, що вони запропонували, можна назвати дилетантським чи фантасмагоричним. Цей вид музеєфікації абсолютно не до місця для середовища, яке там є. До речі, європейська практика музеєфікації таких речей розмаїта», – зазначає він.
Як приклад начальник відділу назвав місто Львів. Розповідає, що є багато місць, де визначні об’єкти протрасовані і таким чином чітко помітно, де проходить мур. Переконує, що цього достатньо.
«У нас така ж ситуація. Ми знайшли просто фундаменти колишньої Тисменицької брами. Фундамент – це конструктив, який знаходиться у землі. Там йому й місце. Будівля медичного університету стоїть повністю на фундаментах колишнього муру. Але це не означає, що ту сторону ми повинні розкопати і показувати. Це всього лиш фундамент», – стверджує Ідак.
У Європі, за його словами, дуже мало випадків, коли експонують якісь споруди чи фундаменти. Каже, що це просто без потреби.
Відновлення – це ще один приклад впровадження європейської практики в Івано-Франківську. Яскравий приклад – Фортечний бастіон. Там була використана практика збереження залишків фортифікації. Крім того, було новітнє включення, а саме – спорудження торгового комплексу в тілі земляних насипів. Не забуває відділ з питань охорони культурної спадщини і про класичне відновлення. Наразі реставрують елементи фасадів на вулицях Мазепи, Курбаса та Шевченка.
Не обійшлося без труднощів під час впровадження практики наших сусідів-європейців. В основному, стверджує Ідак, через тотальне нерозуміння мешканців.
«Вони бачать це все, та й самі кажуть, що треба йти до Європи, але все одно не докладають зусиль. Вони мають бути конструктивним коліщатком у цьому процесі, а не деструктивним, не мають бути гальмом», – каже начальник відділу.
Ще одне питання – відсутність кваліфікованих кадрів. Станом на сьогодні, зауважує начальник відділу, можна порахувати на пальцях однієї руки людей, які трохи тямлять в архітектурі: трапляється, що людина має відповідні документи, але не розуміє, як здійснювати ці роботи.
«У нас виникали думки запросити когось зі Львова. Ми над цим працюємо. У залученні європейських фахівців немає потреби, у нас немає таких об’єктів, щоб була потрібна допомога з Європи», – каже Володимир Ідак.
Натомість архітектор Ігор Панчишин стверджує, що теперішню владу питання збереження культурної спадщини не цікавить.
«Нещодавно створили консультативну раду. Це такий орган, який мусить консультувати питання охорони спадщини. Він раніше був, а потім його ліквідували. Через три роки його нарешті відновили. Було тільки перше засідання цієї ради, яке стосувалося Тисменицької брами. Вирішили таки продовжити обіцяне мером, бо він сказав, тому мусили виділити гроші. Це питання мають також вирішити з фінансовим управлінням. Однак немає ніяких кроків. Я дотепер протоколу не отримав, його немає! Немає ані системи, ані програми, ані стратегії», – обурюється архітектор.
Панчишин стверджує, що не можна порівнювати Івано-Франківськ з європейськими містами, оскільки європейці до своєї спадщини ставляться шанобливо та постійно займаються її реставрацією.
«У нас від початку незалежності до 2010 року взагалі не говорили про такі речі, взагалі не було спеціалістів. Уже потім відкрили відділ. Він працював, і ця тема була актуальна. Однак зараз інша команда, і цю проблему знову закрили. Порівнювати з Європою просто неможливо! Тут немає ані виробничої бази, ані проєктантів, ані науковців, ані бажання у влади. Владі це не потрібно, вони мають іншу концепцію», – стверджує Ігор Панчишин.
Не забув архітектор і про Галицьку браму. Каже, що саме так вона і пропала. Обурений Панчишин і роботами на території палацу Потоцьких. Каже, що його замість того, щоб відновлювати, перетворили на фестивальний майданчик.
Протягом кільком днів доля Тисменицької брами буде вирішена. Чи розконсервують її та продовжать розкопки, чи так і залишать під піском – питання часу. Думка активістів та місцевої влади вкрай різна. Тому яке б рішення не прийняли – опозиція таки буде.
Ірина КУЙБІДА | 
