Професія фордансерки (платної танцівниці у ресторанах) в очах власників цих закладів була якнайменше пов’язана з танцями – пише “Західний кур’єр”.
Основним обов’язком цих дівчат було схиляння клієнтів до купування якомога більшої кількості алкоголю, а їхнім найважливішим умінням було не танцювальне мистецтво, а здатність багато пити і довго не п’яніти. Не рідкістю були випадки, коли власники кав’ярень, ресторацій і танцювальних залів заохочували і навіть примушували фордансерок до проституції.
Однак в очах юних жительок Станиславова ця професія виглядала дуже заманливо – гарний одяг, яскравий макіяж, багаті кавалери і веселі розваги. В 1931 році 16-річна Юлія Бірнбаум – дівчинка з хорошої сім’ї і донька урядника магістрату – вирішила стати фордансеркою. Вона побачила оголошення такої собі Гелени Рибіцької, яка набирала фордансерок і працівниць кордебалету, і потай від батьків утекла до Львова.
Однак пані Рибіцька не поспішала приймати у свою трупу неповнолітню танцівницю і зажадала дозволу від батьків. Звичайно, жодного дозволу у Юлії не було, бо батьки були категорично проти такої кар’єри для своєї доньки. Отримавши відмову, дівчина звернулася до інших посередників, які вербували фордансерок, але жоден з них не ризикнув співпрацювати з нею через юний вік. Врешті-решт її арештувала львівська поліція на підставі телефонного звернення батька і під наглядом доправила до рідного Станиславова.
Про подальшу долю юної танцівниці нас інформує сухе і стисле повідомлення з поліційного рапорту: «П’ятого вересня 1931 року 16-річна Юлія Бірнбаум здійснила спробу самогубства, випивши оцтову есенцію. Потерпілу відвезли до шпиталю. Причиною самогубства стали сварки у сім’ї». Не розуміла бідна дівчина, що батьки не бажали їй зла, забороняючи працювати фордансеркою, а лише оберігали від хибного кроку.
Газета «Справедливість» від 12 вересня 1931 року
Підготувала Олена БУЧИК |