У січні 1901 р. в Старих Богородчанах (неподалік від Станиславова) трапився випадок, який можна було б назвати курйозним, якби він не закінчився трагічно.

Місцевий селянин Михайло Мацусь почув себе дуже зле. Він запросив до своєї хати родину і сусідів, аби з ними попрощатися, бо думав, що вже вмирає. Рідні та близькі зійшлися й обступили хворого, який лежав на постелі. Стояли довго, але потенційний покійник щось не дуже поспішав на той світ. Навпаки, йому раптом стало краще, тож він устав зі свого смертного одра і разом зі всією компанією затіяв гру в карти. В грі взяв участь і син Мацуся й програвся до нитки. Це так сильно розсердило «покійника», що він жваво побіг у сіни, схопив сокиру й вдарив нею в шию сусіда, який грав у карти з його сином. Удар виявився таким сильним, що сусід помер на місці. Коли Мацуся арештували, він був цілком спокійним і стверджував, що напав на сусіда, бо він його сина обібрав до останнього крейцера. Лікарі констатували, що надто жвавий «покійник» був ще й трохи несповна розуму. Поки велося подальше слідство, він і справді помер у тюремній камері, так і не понісши кари за свій вчинок.

Підготувала Олена БУЧИК