Офіційною датою створення Галицької Армії (з листопада 1919 року називалася Українська Галицька Армія) вважається 9 листопада 1918 року. Того дня було створено військове міністерство — Державний секретаріат військових справ. Першим секретарем був призначений полковник Дмитро Вітовський, а його заступником — Петро Бубела. Військовий секретаріат складався з начальної канцелярії та 14-ти відділів.
13 листопада 1918 року президент Євген Петрушевич підписав, а УНРада опублікувала закон про загальний обов’язок військової служби громадян ЗУНР. Постановою Національної Ради ЗУНР було оголошено мобілізацію до війська військовослужбовців колишньої австрійської армії віком до 50-ти років та призвано чоловіків 1883-1900 років народження. Мобілізацію проводили на місцях окружні військові команди. Вони й сформували запасні полки й курені, в яких проходили військовий вишкіл стрільці. До служби, насамперед, залучили українських старшин. Про їхню мобілізацію був виданий наказ від 16 листопада. Розпорядженням полковника Дмитра Вітовського від 15 грудня 1918 року всі старшини, підстаршини й стрільці отримували звання на ступінь вищі, ніж ті, що мали в австрійській армії. На службу в Галицьку Армію були прийняті офіцери австрійської служби, зокрема підполковники Антон Кравс і Альфред Шаманек, отамани Альфред Бізанц, Вільгельм Льобковіц, Альфонс Ерлє, Арнольд Вольф та інші, які сумлінно виконували свій обов’язок.
Упродовж воєнних кампаній структура управління Галицької Армії постійно удосконалювалася. На 21 листопада 1918 року в українських військових підрозділах ЗУНР налічувалося 161 старшина і 4517 стрільців На початку січня 1919 року всі військові формування реорганізували в три корпуси. До корпусу входило: 4 бригади, кожна з яких складалася з 3-5 піхотних куренів, полку артилерії, кінної, технічної сотень та сотні зв'язку, допоміжних фармацій. Назви корпусів і бригад мали порядкові номери, а бригади отримували ще й назву тієї місцевості, де вони були сформовані.
Галицький Хрест УГА
Станом на березень 1919 року Галицька Армія мала найбільшу чисельність за всю історію свого існування: 4000 старшин і 65000 стрільців у фронтових частинах і 6000 старшин та 120000 стрільців у запасних частинах. Начальними комендантами були: полковник Дмитро Вітовський (до 5 листопада 1918 року), полковник Григорій Коссак (до 9 листопада 1918 року), полковник Гнат Стефанів (до 10 грудня 1918 року), генерал Михайло Омелянович-Павленко (до 9 червня 1919 року), генерал Олександр Греков (до 5 липня 1919 року). 6 липня 1919 року начальним вождем УГА призначено генерала Мирона Тарнавського, якого замінив генерал Осип Микитка. Полковник Альфред Шаманек командував до 21 лютого 1920 року, а полковник Амброзій Вітошинський — до 1 березня 1920 року.
Значну допомогу для Галицької Армії надали гетьман Павло Скоропадський та керівництво УНР на чолі з Симоном Петлюрою. На посади командувачів армій були призначені генерали Михайло Омелянович-Павленко, В. Генбачів та штабні офіцери — полковники Євген Мишковський, Микола Какурін та інші. У Галицьку Армію прибули козацький загін імені Гонти, Козятинська стрілецька та гарматна бригади. З бойових літаків сформовано Літунський полк (командир — Борис Губер), надано військове озброєння, боєприпаси тощо.
Військовослужбовці-калушани організаційно були віднесені до другої Станіславівської військової області, другого Стрийського військового округу (міста Стрий, Калуш, Жидачів, Сколе, Долина; командувач — полковник Григорій Коссак). Калушани брали участь у всіх військових кампаніях упродовж майже півторарічної боротьби, а в квітні 1920 року були інтерновані та перебували в польських, чеських та інших таборах для військовополонених.
Полковник Григорій Коссак
У 1990 року в Підгірках містяни спорудили символічну могилу січовим стрільцям, а в 2018 році оновили пам’ятні плити з прізвищами учасників подій 1918-1920 років. У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові зберігаються документи й про калушан — службовців УГА:
Бойко Миколай;
Борисевич Еміль;
Будзан Семен;
Бутент Мар’ян;
Бучинський Купріян;
Возняк Антін;
Гофман Володислав;
Даньчин Федір;
Дідошак Михайло;
Залобко Іван;
Захтей Семен;
Капець Василь;
Капець Гаврило;
Кіт Андрій;
Когут Іван;
Когут Панько;
Копійчук Роман;
Кочан Ярослав;
Ортинський Фелікс;
Охович Іван;
Пітутий Тимко;
Рожанковський Маркел (народився 10 січня 1871 року в місті Броди. Проживав у місті з 1920 року, помер 1954 року. Похований у Калуші);
Самко Іван;
Сасацький Петро;
Сімків Іван;
Федьків Олекса;
Фридрих Теодор;
Цимбаліста Іван.
Ігор ІЛЬНИЦЬКИЙ, кандидат історичних наук,
Олексій ОНІЩУК, краєзнавець |
