У п’ятницю в Калуші відбулася презентація книг президента історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля. До Калуша Роман Коваль завітав із сотенним УПА Мирославом Симчичем «Кривоносом», та кобзарем Тарасом Силенком. — Історичний клуб «Холодний Яр» діє із 1997 року. За час діяльності видано десятки книг, сотні наукових праць, повернено із забуття чимало відомих імен. Великим здобутком історичного клубу «Холодний Яр» є відродження пам’яті холодноярівської республіки, — зазначив організатор презентації, голова Української Вільної Бібліотеки Станіслав Власов. Роман Коваль познайомив калушан із двома видатними постатями національно-визвольної боротьби першої половини минулого століття, яким присвячені його книги. Ці імена — маловідомі широкому загалові. І сам автор книг зізнався: коли починав працювати, знав про них зовсім небагато. Михайла Гавриляка називали всесвітньо невідомим скульптором. Разом із тим, він доклався і до справи створення Січового Стрілецтва. Через усе життя він проніс любов до всього українського. І навіть, вирушаючи на навчання у Париж, у школу Еміля Бурделя, він повіз гуцульський топірець. Причому, сам Еміль Бурдель вважав, що топірець —шедевральний. Постать Івана Ремболовича викликає не менше захоплення. Людина, яка народилася на Чернігівщині, і виросла у російськомовному середовищі, з поширенням більшовицького терору у 20-х роках минулого століття, став на захист української нації. Пізніше став підполковником армії УНР та сотником дивізії «Галичина». Головною справою Івана Ремболовича стало відкриття величезної кількості українських шкіл на Західній Україні, зокрема, і на Волині. Там, головним чином, і сформувалася нова українська інтелігенція, яка розуміла потребу у боротьбі за власну державність. Мирослав Симчич у своєму виступі наголосив, що нині не можна бути байдужими. Оскільки байдужість — це 6-а колона, яка — набагато більше небезпечна, ніж 5-а. І Михайло Гавриляк, і Іван Ремболович були знищені більшовицьким режимом. Зі здобуттям незалежності, калуська інтелігенція вимагала реабілітації Івана Ремболовича. Як зазначив «Вікнам» калушанин Роман Переймибіда, 2005 року на відповідне звернення до прокуратури Івано-Франківської області калушани отримали відповідь, де, зокрема, йшлося: «Відповідно до статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», реабілітації не підлягають особи, щодо яких у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення їх до відповідальності за пособництво окупантам у період Великої Вітчизняної війни». Юрій Тимощук, журналіст
|
