За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише “Репортер“.

Станіслав Василевський (1885-1953) – польський есеїст, історик, журналіст. Він народився 18 грудня 1885 року у Станиславові в родині інженера-залізничника. За походженням – українець. Онук «короля львівських фейлетонів», письменника Юліуша Старкля.

Навчався у школах Стрия та Львова. У 1905-1910 роках вивчав полоністику та історію у Львівському університеті, водночас працював бібліотекарем Оссолінеуму – національної бібліотеки Польщі, яку в 1817 році заснував у Львові граф Оссолінський.

Також Василевський співпрацював із кількома газетами й журналами, зокрема дописував у львівському сатиричному тижневику Szczutek («Щиголь»).

У 1915-1918 роках Станіслав Василевський – редактор львівської «Ранкової газети». Редагував видавничу серію «Оповідки про давні звичаї».

У 1927 році переїхав до Познані. У 1928-1939 працював редактором видавничої серії «Бібліотека нобелівських лауреатів». У 1932 у Познанському університеті захистив докторську з філософії. У 1930-х роках співпрацював із радіостанціями Варшави та Познані.

У 1937 став лауреатом літературної премії Познані та отримав Золотий лавр Польської літературної академії. У 1938-1939 роках – голова відділу польської літератури у Познані.

У часи Другої світової Василевський жив у Львові та співпрацював з «Газетою львовською». Водночас підтримував контакти з польською підпільною організацією «Конфедерація народу».

Після війни переїхав до Польщі, був звинувачений у співпраці з нацистами, але у 1946 році на судовому процесі у Кракові його виправдали. Три роки жив у Кракові, а відтак переїхав до Ополе.

Наукові інтереси Станіслава Василевського в основному стосувалися історії культури та суспільного життя ХVIII-XX століть. Він – автор історичних есе «При дворі короля Стася» (1919), «Про романтичне кохання» (1921), «Портрети вишуканих пань» (1924).

Автор біографічної повісті «Кароліна Собанська» (1950», біографічних мемуарів «Під куполом львівського Оссолінеуму» (1932) та інших. Також Станіслав Василевський присвятив свої праці історії Львова: «Дуже приємне місто» (1922), «Львів» (1931).

Помер Василевський 26 липня 1953 року в Ополе (Польща).

Роман Діда