Радянське минуле Івано-Франківська ще до сьогодні дуже яскраво проявляється у багатьох сферах життя. Як не як – майже пів століття ідеологічної роботи. Тому ми ведемо на нашому сайті рубрику, у якій пишемо про деякі події з життя радянського Станіслава, а пізніше – Івано-Франківська. Дивовижно, але в багатьох речах минуле не так вже й разюче відрізняється від сьогодення. Та й загалом цікаво згадати – як же воно було. Бо, незважаючи на всі ідеологічні та трагічні моменти в історії, місто жило своїм життям, результат якого ми спостерігаємо дотепер.
1956 рік Підготовка комунікацій У 1956 році у Станіславі проводились роботи по газифікації міста та будівництву водопроводу. Підприємства отримували новенькі газові котельні, створювались газорозподільні пункти, тож газ поступово приходив і до домівок громадян. Тривав цей процес довго і з великими труднощами. Однак мешканців попереджали, як користуватись газом у побуті, та які небезпеки він несе. Екологія і темні мости Бистриця Солотвинська у ті часи безжально забруднювалась шкіряно-взуттєвим комбінатом, який випускав у річку всілякі відходи. Очевидці стверджували, що інколи до річки неможливо було близько підійти через жахливий запах води. Влада з даного приводу ніяких заходів не вживала. Міст через Бистрицю Надвірнянську, вочевидь, належав до моторошних місць Станіслава, бо не освітлювався. Точніше, освітлення підключали, але через неякісну проводку воно так і не з’явилось. Надзвичайно ганебним було вивішування білизни на балконах у центральній частині міста. Про це одразу ж писали у газеті. До прикладу, зліва на фото балкон у будинку №121 на вул.Радянській (Незалежності) та справа на фото балкон у будинку №24 на вул.Сталіна (Шевченка). У 1956 році у Станіславі були проблеми з рекламою. Займалось даними питаннями рекламне бюро. Однак не завжди його робота була задовільною. Розміщення оголошень коштувало 5-6 крб., залежно від змісту. Проте їх вивішували на щити поруч з театральними афішами, нерідко заклеювали, оголошення вигорали на сонці або ж мокли під дощем. Тож пропонувалось виготовити для оголошень окремі щити зі склом, як це робилось в інших містах.
Найкращий аеропорт і квітучі сквери На початку 1956 року Станіславський аеропорт отримав за останній квартал 1955 року звання кращого порту Українського управління ЦПФ, йому присуджено перехідний Червоний прапор, а авіапідрозділ занесено на Дошку пошани при Управлінні ЦПФ. У квітні в Станіславі на вул.Цимбалюка (Леся Курбаса) запрацював магазин культтоварів. Це був своєрідний попередник сучасних супермаркетів. Там продавались радіоприймачі, гучномовці, дитячі коляски і велосипеди, баяни, гармонії. Продавця за прилавком не було. Покупець вибирав річ і оплачував її вартість у касі. На кожній речі була вказана ціна. Наголошувалось, що така форма торгівлі застосована у Станіславі вперше. У квітні відкрилась нова міжобласна автобусна лінія Станіслав – Устя-Зелене (Тернопільська область). Маршрут проходив через сільські населені пункти, де не було залізниці. У денний час автобус курсував двічі, а найперший вирушав зі Станіслава о 6:35. У травні розпочалась реконструкція скверу на Радянській вулиці, біля головпоштамту. До липня її завершили. Збудували 12-метрову алею з триметровими рабатками для квітів. Алея троянд починалася від будинку головпоштамту і закінчувалась напроти магазину «Гастроном». Було посаджено 40 декоративних дерев та 130 погонних метрів чагарників. А тим часом у міське озеро запустили малька коропа, лина та карасів. Пізніше мали запустити ще й раків. Водойму ж загалом розхвалювали як таку, про яку жителі багатьох міст України можуть лише мріяти. Ольга Рега За матеріалами газети «Прикарпатська правда» (1956 рік) Рубрика виходить за підтримки Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка. Окрема подяка відділу краєзнавчої літератури та директору бібліотеки Людмилі Бабій. | 
