Радянське минуле Івано-Франківська ще до сьогодні дуже яскраво проявляється у багатьох сферах життя. Як не як – майже пів століття ідеологічної роботи. Тому ми ведемо на нашому сайті рубрику, у якій пишемо про деякі події з життя радянського Станіслава, а пізніше – Івано-Франківська. Дивовижно, але в багатьох речах минуле не так вже й разюче відрізняється від сьогодення. Та й загалом цікаво згадати – як же воно було. Бо, незважаючи на всі ідеологічні та трагічні моменти в історії, місто жило своїм життям, результат якого ми спостерігаємо дотепер.
1957 рік «Велосіпеди» і втрачене колесо У «Прикарпатській правді» регулярно писали про вивіски з помилками: «Ремонт велосіпедів» чи «Комісійна торгівля сільско-господарськими продуктами…». На автобусній станції у Станіславі вказувалось: «Місце посадкі пасажирів», а у касовому залі було зазначено: «Каса №3 продає квітки». Надалі ганебним залишалось вивішування білизни на балконах у центральній частині міста. Зокрема, на вулиці Пушкіна, 28 (Чорновола) і на вулиці Радянській, 11 (Незалежності). Але винними у різноманітних негараздах були не тільки мешканці, а й влада. Хоча б тому, що не ремонтувала дороги. До речі, вулиця Дністровська жахлива не лише тепер. Вона була такою ще у 1957 році, коли мешканець поламав там колесо від воза у ямі.
Безкоштовне бджільництво У той час у Станіславі можна було навчитися бджільництву. Для цього існували річні курси, які коштували 200 крб. Колгоспники, що мали направлення з колгоспів, могли навчатись за рахунок обласної контори бджільництва. А ще у 1957 році почали будувати школу №13. Точніше, постав будівельний майданчик. Для її спорудження було виділено 3 млн.крб., розроблено найновіший проект. У школі мав бути фізкультурний зал і великий зал для глядачів. А загальна кількість місць у школі передбачалась 920. Тоді ж у Станіславі з’явились 7 телефонних кабінок. Надалі їх кількість мала збільшуватись. Телефонні автомати у Станіславі були і до того, однак знаходились у магазинах чи в театрі, тож із закриттям закладу телефон не міг використовуватись. Пори року Радянські діти теж грали квест. У січні, у рамках новорічних свят, вони взяли участь у грі, під час якої шукали «таємничого Діда». Перш, ніж знайти його, необхідно було відшукати по черзі три пакети з підказками, які й привели їх до святкової ялинки і «загадкового Діда». Навесні радянська молодь брала участь у «Фестивалі молоді Станіславщини». Влітку мешканці Станіслава традиційно відпочивали на Бистриці. Восени ж цікавою розвагою було спостереження за радянським супутником Землі. 11жовтня, близько сьомої години ранку, на подвір’ї Станіславського педагогічного інституту зібралися викладачі і студенти, щоб організовано спостерігати за ним. З’явився супутник о 6 год. 53 хв. на північному заході. Присутні мали близько чотирьох хвилин для спостереження неозброєним оком.
Незвична заборона Влітку було оприлюднено рішення виконкому Станіславської міськради про заборону подавання звукових сигналів автотранспортом у м.Станіславі. З метою задоволення побажань трудящих міста і забезпечення необхідних умов для їх праці і відпочинку, виконком міськради вирішив: 1) Заборонити з 15 липня 1957 року подавання звукових сигналів автотранспортом у м.Станіславі з 22 год. до 9 ранку. 2) З 1 серпня 1957 року заборонити подавання звукових сигналів автотранспортом протягом усієї доби. Пізніше, у зв’язку з цією забороною, громадян закликали бути обережними на вулицях. Ще б пак…
Ольга Рега За матеріалами газети «Прикарпатська правда» (1957 рік) Рубрика виходить за підтримки Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка. Окрема подяка відділу краєзнавчої літератури та директору бібліотеки Людмилі Бабій. | 
