У давньому Станиславові відбувалося значно менше різноманітних виставок, ніж у сучасному Івано-Франківську. Проте такі заходи тоді були справді довгоочікуваними і активно відвідуваними.
Вони дуже ретельно планувалися і організовувалися на високому рівні, що відзначалося і гостями цих заходів, і пресою. Тож, мабуть, нам усе таки є чому повчитися у тодішніх станиславів’ян, а на деякі з тих давніх виставок з радістю завітала б і сучасна публіка, пише Західний кур’єр.
Мистецькі виставки
Найголовнішою виставковою залою Станиславова початку ХХ століття була колишня гауптвахта (тепер вул. Галицька, 7-А). Зараз у цій будівлі розташована бібліотека медичного університету, а колись було щось на кшталт карцеру, де на невеликий термін ув’язнювали солдатів місцевого гарнізону, які чимось завинили. У 1860-х роках місто викупило будинок у військового відомства. У підвалах розмістили склади, а перший поверх здали в оренду крамничкам. На другому поверсі збиралася більш вишукана публіка.
Протягом 1874-1896 років там працювало казино, де станиславівська публіка грала у карти. Інколи гральну залу винаймали для проведення різних заходів. Коли казино переїхало у власне приміщення, на другому поверсі цієї будівлі почали влаштовувати художні виставки. У червні 1912 року тут демонструвалася велика виставка графіки, на якій були виставлені близько чотирьохсот робіт відомих художників.
У травні 1913 року до Станиславова приїхала окружна виставка Краківського салону, яку відвідали близько двох тисяч жителів міста. На виставці у залах колишньої гауптвахти було представлено майже двісті живописних робіт відомих художників. Зокрема свої роботи тут продемонстрували Юзеф Мегоффер (1869 -1946) – один із найшанованіших польських художників свого часу, Юліан Фалат (1853- 1929) – видатний художник-аквареліст, Влодзімеж Тетмаєр (1861 -1923) – учень Яна Матейка та інші відомі живописці. Газета «Кур’єр станиславівський» розмістила досить розлогий звіт про цю виставку, наголосивши, що вона досить точно відображала тогочасні тенденції у мистецтві.
Важливий культурний захід відбувся в лютому 1913 року. Тоді місцеве науково-літературне товариство імені Словацького організувало мистецьку виставку, яка поєднувала в собі живопис, фотографію, скульптуру і графіку. Всього було представлено близько 70 творчих робіт. Свої роботи виставив відомий станиславівський різьбяр Фелікс Антоняк і архітектор Юзеф Лапіцький – творець проєкту міського театру. Він продемонстрував фотографії та графічні замальовки зі своїх проєктів. Особливо запам’яталися публіці акварельні роботи львівського художника Юліуша Гольцмюллера, особливо відомого своїми картинами з зображенням коней. Це цікаве дійство ще поєднали з виставкою квітів, що сприяло великому напливу публіки. Одним із організаторів заходу став відомий архітектор Ян Кудельський.
Втім, мистецькі виставки проводилися і в інших локаціях. Так, знакова виставка відбулася у травні 1902 року на другому поверсі будівлі міського казино (тепер вул. Незалежності, 12). Її організувало Товариство образотворчого мистецтва, і мешканці міста мали можливість помилуватися творами таких видатних митців як Труш, Гроттгер, Брандт та багатьох інших. Всього на виставці було представлено близько ста живописних робіт. У травні 1914 року відбулася виставка живопису у холі готелю «Центрального» (тепер вул. Січових Стрільців, 4). Виставка тривала протягом тижня, і на ній були представлені роботи італійських та французьких художників. Демонструвалися також кілька копій всесвітньовідомих картин. Вхід на виставку був безкоштовним.
У жовтні 1909 року в місті відбулася виставка робіт митців-аматорів, організована благодійним жіночим товариством, яке опікувалося знедоленими дітьми. Незважаючи на аматорських характер виставки, роботи до участі в ній суворо відбиралися комісією, до якої ввійшов директор Державної гімназії Іван Керек’ярто, пан Клечевський, викладач образотворчого мистецтва у промисловій школі та інші знавці мистецтва. Виставка була організована на високому рівні і справила дуже позитивне враження на відвідувачів. Тут були представлені не лише живописні роботи, а й вишивка, гобелени і навіть мереживо ручної роботи. Особливо преса відзначила портрети, виконані пані Гакеровою, гобелени пані Остерманової та мереживо роботи панни Керек’ярто.
У давній пресі ми знаходимо багато цікавих думок про рівень розвитку мистецтва у тодішньому Станиславові та його сприйняття жителями міста. Зокрема на думку станиславівського художника К. Барановського, мистецтво – це один з обов’язкових чинників прогресу, а вдосконалення мистецтва зазвичай відбувається одночасно із прогресом в інших галузях знання. Як зазначав художник у листопаді 1901 року, місцеве суспільство перебувало в достатньо сприятливих умовах, щоб мистецтво могло розвиватися. Як приклад він наводив мандрівні виставки, які львівське Товариство образотворчого мистецтва влаштовувало в провінційних містах. Ще наприкінці ХІХ століття вони не користувалися великою популярністю у жителів Станиславова, а на початку ХХ століття відвідуваність таких виставок значно зросла.
Промислові виставки-продажі
Для підтримки крайових виробників у Станиславові час від часу організовувалися виставки-продажі різних товарів, і зазвичай такі заходи були популярними серед населення. Так, у червні 1905 року в Станиславові проходила виставка виробів крайової промисловості. Вона розмістилася у залі товариства «Ґвязда», яке, знову ж таки, довгі роки винаймало приміщення у колишній гауптвахті. Організувало цю виставку львівське Товариство промислової помочі.
Свої вироби тут продемонстрували найкращі виробники, зокрема Філіп і Бабетта Лібермани, які представили горілку, лікери та дріжджі, Ян Новорольський і Владислав Кровіцький – кондитерську продукцію, Ізраель Ісаак Шнайд – столярські вироби, Кароль Гальперн – вироби з гіпсу, Муніш Гербер – хутряні вироби, Володимир Добошинський – книги та паперову продукцію, Саломон Ляйб Шнее – щітки, Целестина Смутнова – капелюшки, Міхал Беднарський – ковальські вироби, Володимир Домбровський – взуття. У заході взяли участь також інші виробники зі Станиславова та його околиць, а крім того, ще й деякі львівські та краківські промисловці.
У грудні 1913 року в Станиславові відбулася передріздвяна виставка-продаж промислових товарів, яку також ініціювало Товариство промислової помочі. В цій виставці взяли участь не лише місцеві виробники, а й промисловці з інших галицьких міст. Майстрині зі станиславівського рукодільного товариства «Мрувка» представили свої вишивані роботи, також тут демонструвалися килими підприємця Козицького, виготовлені за перською технологією, косметика від крамниці Юліана Поляка, пряники пекаря Маліновського та інша продукція. Відома квітникарська фірма «Флора» представила насіння квітів та інших декоративних рослин. Варто зауважити, що власником цієї фірми був ніхто інший як Якуб Робінсон, який певний час займав посаду головного садівника Станиславова. І, звісно ж, різдвяна виставка не могла обійтися без смаколиків від кондитера Владислава Кровіцького. Львівські підприємці представили трикотажний одяг, а майстри з Косова – ткацькі вироби.
Довгоочікуваними і активно відвідуваними були виставки-продажі товарів українських виробників, які проходили у будівлі українського «Сокола» (тепер вул. Грушевського, 18). Зокрема газета «Діло» від 14 травня 1934 року повідомляє про велику виставку українського промислу в Станиславові:
«Виставовий комітет доложив усіх зусиль, аби вистава випала якнайкраще. Це вдалося йому на 100 відсотків. Серед останніх приготувань стрінула його одна трудність від місцевого староства, яке домагалося зміни розліпленої вже афіші «Показ виробів українського промислу» на «Показ виробів українського промислу кооперативного походження». Два останні дні і ночі кипіло в «Соколі», немов у муравлищі. Одні привозили з двірця експонати і кіоски, інші вимірювали замовлені площі, треті метушилися при інсталяції відповідного освітлення. Інжиніри монтували українське радіо, а метка молодь помагала складати безліч експонатів. В неділю перед полуднем ішла ще остання вигляда. Наближалася хвилина святочного отворення вистави, на яку нетерпеливо ждав український Станиславів, зацікавлений розданими тиждень тому летючками та заінтригований двома родами афішів. Вже перед 12 годиною зібралася біля “Сокола” велика гурма народу, яка не могла вся бути присутня на отворенні, бо тільки мала частина могла поміститися на галярії та в льожах, зарезервованих для публіки».
Навчальні виставки
У липні 1900 року в Станиславові відбулася масштабна виставка творчих робіт учнів виділових шкіл. Роботи юних митців були настільки цікавими, що ця виставка стала справжньою творчою подією для міста, і її відвідала численна публіка. Тут демонструвалися малюнки учнів чоловічої школи імені Міцкевича, і майстерність юних авторів здивувала гостей заходу. Також відвідувачі могли помилуватися виробами з деревини, виконаними учнями різних шкіл, і вишивкою.
В липні 1903 року цікава виставка відбулася у Державній гімназії Станиславова. Її організатором став українець Микола Сабат – викладач класичних мов. Виставка була присвячена архітектурним та мистецьким пам’яткам Давньої Греції та Риму. Гості заходу мали змогу помилуватися фотографіями та моделями важливих будівель, зокрема Акрополю в Афінах. Модель цієї пам’ятки привертала особливу увагу не лише великими розмірами, а й майстерним виконанням, аж до найменших деталей.
При чому її виготовили самі учні сьомого класу гімназії під керівництвом професора Сабата та його колеги пана Шпорна. Були представлені моделі Пантеону, гіпсові бюсти Зевса, Афіни, Аполлона, Афродіти, а також моделі інструментів та предметів домашнього вжитку, зокрема знаменита грецька амфора і військовий ридван. Експозиція супроводжувалася пояснювальними таблицями і, без сумніву, збагачувала знання учнів та гостей виставки.
В липні 1903 року свої мистецькі роботи продемонстрували учні реальної школи (знаходилася у будівлі по вул. Незалежності, 17). Юні митці представили олійні роботи, графіку, акварелі та замальовки. В основному ці роботи носили природничо-технічний характер – зображення тварин, ескізи будівель та приміщень, але були й пейзажі та портрети. Преса відзначала високий рівень майстерності юних авторів.
Незвична виставка відбулася у грудні 1913 року у залі «Сокола» (тепер площа Міцкевича 2). Вона була організована місцевим активістом Чапчинським і представляла собою таблиці і плакати, які переконували глядачів у шкоді алкоголю на людський організм. Зокрема тут демонструвалася таблиця зі статистикою знаменитого Кульпаркова – львівської лікарні для душевнохворих. З 1905 по 1912 рік 467 з 6742 пацієнтів лікарні захворіли на психічні недуги під впливом алкоголю. Станиславівська преса відзначала безумовну корисність і пізнавальність цього заходу, але з жалем визнавала, що ця виставка навряд чи здатна суттєво вплинути на рівень алкоголізму серед населення.
Олена БУЧИК |
