Продовжуємо знайомити читачів із серією листівок, яке випускало міністерство зв’язку СРСР. Цього разу – Івано-Франківськ вісімдесятих. Десятиліття було цікаве.

З одного боку – будівництво нових шкіл, садочків, адмінбудинків, з іншого – тотальний дефіцит, величезні черги, харчі по талонах. Звісно, на поштівках черг нема, пише Репортер.

Театр і фонтан

Задача «міністерської» серії була проста – показати країні гарний Франківськ. Для зйомок залучали заїжджих фотографів, переважно з київських видавництв. Вони працювали лише у теплу пору року, за сонячної погоди, аби місто виглядало якомога привабливішим.

У першу чергу до об’єктиву потрапляли нові об’єкти, що формували обличчя саме радянського Франківська. З побудовою нового драмтеатру в 1980 році у місті сформувався новітній центр. Окрім «храму муз», його доповнювали готель «Україна», пам’ятник Леніну й велика площа, викладена бетонними плитами.

Вперше новий театр у філокартії увіковічнили в 1983 році, хоча саме фото датовано липнем попереднього. Тоді ж вперше вказали наклад – 100 000 примірників.

Зовні театр виглядав як типовий зразок радянської архітектури. Подібні можна побачити у багатьох інших містах, зокрема у Черкасах, Ужгороді, Дніпрі. Але інтер’єр відрізнявся. Чого варте лише керамічне панно на 100 квадратів, яке прикрашало фойє! Незабаром колектив майстрів, що працював над оздобленням театру, нагородили премією УРСР імені Шевченка.

Напевно, поштівки з видом теат­ру непогано купували. У 1985 та 1990 міністерство випустило ще дві картки з його видами, але в інших ракурсах.

Вічевий майдан тоді називався площею Перемоги. Її ще з п’ятдесятих років прикрашав центральний міський фонтан, який час від часу докорінно перебудовували. 9 травня 1981 у небо вдарили струмені вчергове оновленого фонтану.

Остання версія являла собою два різнорівневі прямокутні басейни, де вода з верхнього перетікала в нижній. По центру кожної чаші розташовувались кола із чеканкою, що зображала риб, восьминогів та інших мешканців морських глибин. Ці кола прикривали трубки, з яких під напором вертикально била вода. Про світлові ефекти й «танцюючі» струмені тоді ще ніхто не чув, тож красу створювали як могли. Тиск у кожній трубці був різний, що відображалось у висоті струменя.

Взимку фонтан теж не стояв без діла. На новорічні свята у ча­шах виставляли фігури діда Мороза, Снігуроньки та інших казкових персонажів. Не в одного франківця є дитяче фото з ними.

Історичне середмістя

Тридцять років тому квадрокоптерів не існувало, тож зробити панорамне фото було непросто. Задля цієї світлини фотографу Кримчаку довелось вилізти на дах восьмиповерхівки телефонно-телеграфної станції, що на Вічевому майдані.

Поштівка 1984 року називається просто: «Івано-Франківськ. Центр міста». Прямо перед нами – нинішній пасаж Гартенбергів, де тоді розташовувався універмаг «Дитячий світ». При проєктуванні споруди інженери Фельнер і Гельмер спеціально передбачили прозорий дах, аби максимально використати природне освітлення та зекономити енергоносії. Але радянські комунальники дармовою енергією сонця користуватись не хотіли, пофарбували скло у синюватий колір і безбожно палили електрику.

За пасажем – головний корпус медуніверситету, який тоді був простим інститутом. Лівіше стоїть неоковирна коробка зі скла й бетону. Це збудований у 1969 році комплекс громадського харчування з баром, магазином «Кулінарія» та рестораном «Карпати». Сьогодні споруду не впізнати, адже у двотисячних її кардинально перебудували на замовлення банку.

Трохи далі – знайомий силует катедри, яка тоді була храмом московського патріархату. Напроти неї вглиб тягнуться різнокаліберні будинки, що становлять східний бік теперішнього майдану Шептицького. На той час вони були аварійними, за кілька років їх знесуть і відбудують з дотриманням архітектурного стилю і пропорцій, що панували у середмісті.

У верхньому лівому куті проглядається біла багатоповерхівка – новий будинок побуту, де зараз ТРК «Вежа». А за ратушею буяє зелень. У палаці Потоцьких ще діє військовий шпиталь, а критий ринок навіть не почали будувати.

У 1985 вийшла нова поштівка з черговою світлиною знайомого нам з попередньої статті фотографа Буланова. За совітів культові споруди тиражували нечасто, але цього разу видавці нічим не ризикували. З 1980 року в колишньому костелі функціонував Івано-Франківський обласний художній музей (4). Хоча, перед ним теж був музей – геології, від інституту нафти і газу. Великий барельєф із розп’яттям над брамою музейники замаскували вивіскою. На майдані Урицького (нині Шептицького) тоді працював автовокзал. Навпроти входу до музею була стоянка таксі, чий автопарк складався виключно з «Волг».

Три в одному

Чи то у видавництві почалися проблеми з папером, чи прийшов інший дизайнер, але у 1987 році вперше випустили поштівку нового зразка. То був мікс із трьох світлин. На звороті вони усі підписані і, що цікаво, виконані різними фотографами.

На першій поштівці – драмтеатр і два пам’ятники (5). У нижньому лівому куті бачимо площу Героїв Сталінграда (Європейська). По центру стояв танк Т-34, на згадку про першу танкову бригаду та її невдалу спробу вибити німців з міста у березні 1944. Позаду пам’ятника – корпуси обласної дитячої лікарні, виконані у «псевдогуцульському» стилі.

У правій частині поштівки ще одна площа – Визволення. Свою назву вона отримала після того, як у 1969 там встановили обеліск. Стела стоїть там і зараз, але вже без зірки вгорі. Позаду – теперішній будинок науково-дос­лідної лабораторії «Укрнафти». Тоді він виглядав цікавіше через буйні зарослі дикого винограду. Також зверніть увагу, що площа є пішохідною – жодної автівки, лише клумби з трояндами.

Наступний мікс є своєрідним апофеозом фотографа Буланова. На поштівці всі три фото його, а наклад маркованої картки – 200 тисяч примірників! Щоправда, фотомитець трохи схалявив, запхавши туди старе фото з художнім музеєм. Втім, дві інші світлини у серії фігурують вперше.

На лівій зображено братське кладовище, що біля вокзалу. У 1987, на момент виходу поштівки, воно вже два роки було реконструйованим. Статую скорботної матері вкрили чорною бляхою, а стінку позаду облицювали червоним гранітом. Однак, на поштівці бачимо стару версію цвинтаря.

Те саме із зображенням площі Перемоги. Нагадаємо, ще у 1981 році там відкрили новий фонтан. Але перед вежею телефонно-телеграфної станції, увінчаної алюмінієвим профілем Леніна, бачимо старий – басейноподібний. Схоже, фотограф Буланов відзняв Франківськ за одне відрядження на початку вісімдесятих. Негативи зберігались у видавництві, час від часу їх друкували, а що світлини морально застаріли, особливо нікого не хвилювало.

Остання маркована листівка Мінзв’язку вийшла у 1990, на ній уже втретє був зображений залізничний вокзал. Наступного року СРСР розвалився.

Іван Бондарев