1565 рік — обґрунтована дата заснування калуської броварні. Саме до неї свого часу звертався Михайло Грушевський. Максимальний показник виробництва був зафіксований 1990 року — мільйон двісті літрів пива. На місці калуського бровара нині будують житловий комплекс, проте власники обіцяють зберегти крафтове виробництво, відкрити ресторан із фісташковим пивом і створити музей у приміщенні історичної солодовні.
Лекція про майже 500-річну історію пивоваріння у Калуші відбулася у Краєзнавчому музеї у середу, 9 квітня. Впродовж години провідний науковий співробітник комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської мі сякої ради" Іван Тимів показав на слайдах та розповів свої напрацювання, інформують «Вікна».
Лекція, присвячена історії пивоваріння, у Калуші пройшла у місті вперше. Її мета, за словами лектора Івана Тиміва, — висвітлення історії найдавнішої пивоварні у місті, її розвиток, як промислового підприємства часів Шпінделя-Мільштейна-Вайсмана. Також дослідник розповів про пивоваріння радянського часу, його маркетингову та рекламну кампанію.
«Доля підприємства зараз сумнівна — фактично воно виставлене на продаж. Є навіть означена ціна 6 мільйонів доларів. Питання стоїть і про збереження традицій пивоваріння та будівництво житлового комплексу на території заводу, яка складає 3 гектари», — зазначив Іван Тимів.
Збираючи матеріали для виступу, провідний науковий співробітник музейно-виставкового зіткнувся з суперечливими датами заснування калуської пивоварні.
«Вперше фігурує дата 1550 рік. Я зрозумів, що пивовари самі встановлювали вік свого підприємства та промислу. Дивною датою є 1649 рік, бо вона була на пивних етикетках, її рекламували, а документальної бази під неї немає. 1565 рік — обґрунтована дата. Саме до неї свого часу звертався Михайло Грушевський. Є ілюстрації цього року, що відповідають дійсності. Хоча перед нею є 1556 рік. Ця дата має своє обґрунтування і могла б бути першою згадкою про пивоварний промисел у Калуші, але чомусь вона не пішла у рекламу».
Все ж таки 1565 рік — найбільш широко розповсюджена дата заснування броварського промислу в Калуші.
З доповіді Івана Тиміва можна було дізнатися і про понад 200 найменувань цього пінного напою. Найдавніше пиво останньої чверті ХІХ століття темне: як пише на овальній етикетці — «чарне». На верху зображений король Гамбрінус, який і нині присутній і на імпортних етикетках. «Експортове» калуське пиво користувалось попитом в Угорщині, Польщі, та Франції. Не поступалось за якістю чеському, баварському та львівському напою. Калуська броварня мала високу якість пива як слабоалкогольного напитку.
У радянські часи цей промисел продовжував існувати уже в формі Калуського пивзаводу. Одразу після війни у 1944 році броварню відновили, адже вона не була зруйнований. Збереглася електрика, працював дизель і залишилося 12% виробленого пива. Фактично радянський пивзавод відновився дуже швидко, бо мав певну базу.
«У січні 1945 року пивзавод виробляв 100 тисяч декалітрів пива. Один декалітр — це 10 літрів. Ці масштаби почали наростати й показники були дуже великими. У 1949 році пивзавод виробляв уже 249 тисяч гектолітрів. Цей показник зріс до 563 тисяч у 1953 році. Тоді підприємство переживало технічну модернізацію, збільшувалися місткості під закваски, оновлювалася виробнича лінія. Це сприяло збільшенню кількості та покращенню якості напою. Максимальний показник був у 1990 році — мільйон двісті літрів пива».
Далі, за словами історика, виробництво йшло «стрибками», що було пов’язано з нестачею фахівців, технічними проблемами. Не вистачало й власноруч вирощеного солоду, тож його купували в Чехії. В останні роки, за офіційними джерелами, енергомістке обладнання було неефективним, а технологія — застарілою.
Нині історики продовжують опрацьовувати матеріали про калуську броварню XVII- XVIII століття, тому інформація буде оновлюватися.
За словами директора ТОВ «Житловий комплекс Бровар» Анатолія Корнійчука, коли житловий комплекс буде на 50% збудованим, уже має бути реконструйована пивоварня. Як відомо, власники броварні взяли на себе зобов’язання зберегти історичну будівлю солодовні.
«На жаль, з неї зробили стихійне сміттєзвалище: були вибиті вікна і туди просто завозили та скидали сміття. Ми прибрали будівлю та позабивали вікна. Зараз відбувається демонтаж радянських труб, що були колись встановлені. Також здираємо штукатурку. Під час робіт було виявлено цеглу: польську, австрійську, що використовували в перемішку з радянською. Ми її сортуємо і хочемо вкласти у солодовню».
На площі 2500 квадратних метрів має бути мінібровар з виробництвом фісташкового розливного пива, що розташується в приміщенні майбутнього ресторану. А поруч — виробництво крафтового напою з потужністю 75 тисяч пляшок на місяць. Ще в приміщенні солодовні хочуть зробити музей пива.
«На складі зберігаємо близько шести бочок на 45-50 літрів, дві старі вагонетки, млин, колекції етикеток та пляшок. Проводимо демонтаж старого ліфту, що був у солодовні, він був повністю дерев’яним. Хочемо в тому стані залишити, показати, як він працював».
За словами Андрія Корнійчука, останніх сім років калуський завод є збитковим. У таких умовах легше побудувати новий, ніж відновити чинний. На площі 3,4 гектара землі заплановано будівництво житлового кварталу. Частину зароблених коштів планують вкласти у реконструкцію солодовні, створити музей та мініпивоварню.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка | 
