1 листопада 2017 р. на спільному засіданні Президії Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України та Президії Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України прийнято рішення про заснування літературної премії ім. Миколи Євшана, затверджено Положення про премію та склад комісії з призначення даної премії.

Заснування премії імені Миколи Євшана виносить це ім’я з минувшини до наших сучасників.

Згідно Положення премія Миколи Євшана вручається щороку. Вручення відбувається у трьох номінаціях: «Критика», «Есеїстика», «Літературознавство». Премією відзначаються кращі книжки або цикли публікацій у періодиці у галузях критики, есеїстики, літературознавства видані українською мовою, не пізніше, як за 5 років на момент подання. Відібрані до розгляду комісії книжки повинні відповідати високим науковим та художнім якостям. Премія Миколи Євшана має всеукраїнський характер і може бути також вручена літературознавцям і критикам української діаспори, які досліджують українську літературу або пишуть есеїстику українською мовою. Дослідження про українську літературу можуть бути перекладені українською мовою з інших мов. Лауреатам премії вручається диплом та грошова премія.

Першими Лауреатами літературної премії імені Миколи Євшана стали: у номінації «Критика» Євген Баран за книги «Недописана книга» та «Недописана книга частина инча»; у номінації «Есеїстика» Володимир Качкан за книгу у 2-х томах «Одкровення».

Заснування спільної премії служитиме загальній історико-просвітницькій, культурологічній справі українського народу та зміцнювати творчі зв’язки і співпрацю творчих спілок письменників і краєзнавців.

Біографічна довідка: Микола Євшан (Микола Йосипович Федюшка) народився 19 травня 1889 р. в смт. Войнилів Калуського району Івано-Франківської області у сім’ї рільника. Закінчив Станіславську гімназію, навчався у Львівському університеті. За сприяння Михайла Грушевського Микола Федюшка працював у Науковому Товаристві імені Шевченка, Академічному Домі. Деякий час був особистим секретарем Михайла Грушевського. За активну проукраїнську громадсько-політичну діяльність був змушений продовжувати вищу освіту у Віденському університеті. Найбільш активна літературознавча діяльність Євшана відбивається у журналах «Бджола», «Будучність», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата».

Досліджував творчість Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Богдана Лепкого, Петра Карманського, Василя Пачовського.

За короткий період діяльності (10 років) написав і опублікував понад 170 літературно-критичних та публіцистичних творів, переклав українською мовою цілий ряд філософських та літературознавчих праць німецьких, польських, чеських, італійських авторів.

З початком Першої світової війни працював деякий час в українських виданнях Відня, а потім добровільно подався до австрійського війська.

У перші дні виникнення Західно-Української Народної Республіки під керівництвом Миколи Євшана вояки-українці склали присягу на вірність ЗУНР. Пізніше Микола Федюшка служив в Українській Галицькій армії. У роковини проголошення ЗУНР (31 жовтня1919) Микола Євшан виголосив на святі Галицької Армії у Вінниці свою відому промову «Великі роковини України». Це була вершина його творчості, популярності й останнє слово. Микола Євшан помер 23 листопада 1919 року від епідемічного висипного тифу у Вінниці, як і 10 тисяч вояків УГА інфікованих унаслідок спецоперації ворогів України.

«Вибити вікно в Европу для української літератури» — це був головний клич Євшана, зв'язати нашу літературу з європейськими напрямками, влити в душі наших поетів ширший і глибший світогляд, філософічну думку, дати їм вищу естетичну освіту і вивести понад примітивну побутовщину на верхи справжньої творчості, «придбати Україні справжні культурні цінності» — ось провідна думка всіх його праць.