З гордістю хочу розповісти про Народний історико-краєзнавчий музей у селі Бортниках на Тлумаччині, який завдяки кропіткій повсякденній праці його директора Івана Карп’яка став знаковим на карті Івано-Франківщини, відомим в Україні, у близькому і далекому зарубіжжі. Задум створення музею в Івана Михайловича зародився ще в часи тоталітарного радянського режиму, коли з радіо і телеекранів лунало: «Мой адрєс — нє дом і нє уліца, мой адрєс — Совєтскій Союз», коли нищили нашу правітцівщину, ментальність, щоб виховати «совєтского чєловєка» без роду і племені... Стукала в серце вчителя-історика ностальгія, жило велике бажання не дати загубитись у дусі радянщини тому, чим жили наші пращури, зберегти національний код нашої пам’яті.. Тож Іван Карп’як став збирати старовинні речі, монети, давні фотографії в Бортниках, у довколишніх селах, привозив багато цікавих речей з рідної Косівщини, Коломийщини. Залучив до роботи і своїх учнів. Старшокласники — члени краєзнавчого гуртка, яким керував іван Михайлович, збирали і записували розповіді старожилів про історію Бортників. Усі ці матеріали стали першими експонатами новоствореного музею. Музей відкрито 21 травня 1992 року в приміщенні Бортниківської загальноосвітньої школи. Сьогодні експонати розміщені в шістьох залах, а сам музей є джерелом цінної інформації для студентів, учнів, науковців, які працюють в царині краєзнавства, адже тут зібрано унікальний історичний матеріал від часів палеоліту і до наших днів. Привітно зустрічає відвідувачів музею інтер’єр покутської хати 20-30 років XX ст.: в центрі дерев‘яний стіл, застелений білим полотняним обрусом, у куті велика піч — годувальниця усієї покутської родини, біля печі мисник, неподалік постіль, де матрацом слугує духмяне сіно. Над ліжком до сволока прикріплена яворова колиска, в якій виколисували немовлят, а біля ліжка — дерев’яна колиска для старших діток, ліжко застелене домотканою вовняною веретою, на якій розтавлено вишиті подушки. А ось куделі з пряжею та веретеном, недалеко біля дверей скриня (куфер, як кажуть у Бортниках). На стінах — стародавні мальовані ікони. Упродовж світлиці на стелі — сволок, до якого прикріплено жердку, де висить одяг (сорочки, запаски, спідниці), сволок прикрашений солом’яними павуками — це вироби із соломи бортниківської майстрині, уже покійної Євдокії Капустинської. Селянський одяг з Тлумаччини, Косівщини, Калущини, Верховинщини представлено у відділі етнографії. Тут можна побачити також ткацькі, шевські, кравецькі, ковальські інструменти, засоби обробітку землі, різні побутові предмети. Відділ «Творчість наших краян» демонструє жіночі прикраси, різьбу по дереву, керамічні вироби, вироби з сиру, шкіри, чеканка на металі, плетіння з лози, бондарство, гончарство... Ряд світлин і оригінальних документів, виявлених завдяки значній пошуковій роботі івана Карп’яка, відображає політичне і соціальне життя Прикарпаття. Стенди ілюструють прагнення наших земляків до утвердження державності в різні часи. Цікавим і значущим є музейний матеріал, присвячений визвольним змаганням ОУН-УПА. Діє змінна викладка літератури, світлин, документів, пов‘язаних з відзначенням пам’ятних дат Української Повстанської Армії. Багата на цікаві експонати літературна зала музею. Тут проілюстровано в світлинах життя і творчість поетів і письменників Прикарпаття, зокрема Марійки Підгірянки, Параски Плитки-Горицвіт, Тараса Мельничука, Михайла Хромея, Ганни Яців, Петра Шкраб’юка, Степана Пушика та ін., можна ознайомитися з діяльністю громадських діячів івана Бородайкевича, івана Макуха. Є тут і список вчителів, викладачів та письменників Прикарпаття, що стали жертвами політичних репресій. Розвиток освіти в нашому краї у XX столітті демонструють тогочасні документи, фотографії, речі. Тут можна побачити графітну табличку 1913 р., полотняну сумку (дзюбеньку) учня 1930-40 рр., учнівські чорнильниці (каламарі), свідоцтва учнів 1910 та 1934 років, світлини з життя вчителів та школярів. Бортниківський музей підтримує тісні зв’язки з відомими громадськими діячами української діаспори з багатьох країн світу: Великобританії, Німеччини, італії, Польщі, Португалії, іспанії, Канади, США, Аргентини, Греції, Австралії. Багато цінних експонатів подарував музеєві доктор мистецтвознавства Альбертського університету (Канада) Андрій Ногачевський. Відвідувач музею Святомир — Михайло Фостун з Лондона презентував бортниківцям немало власних поетичних збірок і прозових творів. А Володимир Луців, український співак і бандурист із Лондона, подарував музеєві музичні платівки з записами українських пісень у його виконанні. Альбом фотографій і відеокасета «Українці в Австралії» — подарунок українського письменника із Сіднея Дмитра Цяпки... Все це, а також багато унікальної літератури, десятки газет і журналів, які видавалися і видаються за межами України, зберігаються в залі української діаспори. Музей став нині справжнім осередком патріотичного виховання, навчальним і духовним центром для бортниківців. Тут проходять навчальні конференції, години духовності, години народознавства, відзначення літературних дат, зустрічі, круглі столи. Бортниківському історико-краєзнавчому музеєві присвоєно звання «Народний», «Зразковий». І це визнання — результат великої подвижницької праці засновника й багаторічного директора музею івана Карп’яка, члена Національної спілки краєзнавців України, «просвітянина», лауреата обласної премії імені Марійки Підгірянки. |
