Ім’я художника Осипа ВАСЬКІВА (1895–1972 рр.) на Прикарпатті й загалом у нашій державі почали повертати з небуття лише за незалежності України.
Він побачив світ у Йорданові біля Кракова – тут проходив військову службу його батько. Але саме під враженням від Делятина та Карпат, куди якось приїхав з татом на відпочинок, Осип ще підлітком взявся за олівці й пензель, щоб відтворити на малюнках і картинах красу гір та колоритність місцевих жителів. Юнак з відзнакою закінчив учительську семінарію, а відтак там же, у Львові, навчався у Вільній академії мистецтв, потім – у варшавській Вищій школі журналістики. 1929-го його роботи експонували на художній виставці у цьому місті з участю всесвітньо відомого художника Казимира Малевича. З польською столицею О. Васьківа пов’язували 12 років праці вчителем малювання та, але, видно, саме Господнє провидіння продиктувало йому рішення повернутися 1930-го в уподобаний ще з хлоп’ячих літ Делятин, аби поселитися тут на постійно. І в цьому містечку минула більша частина його життя.
О. Васьків працював учителем і завучем у місцевій школі. За свої українські патріотичні та релігійні переконання зазнавав утисків від усіх окупаційних режимів – польського, німецького, радянського. Але педагог і мистець не відрікався від своїх ідейних та мистецьких пріоритетів, високих інтелектуальних і духовних запитів (скажімо, він знав навіть санскрит – рік вивчав цю мову як слухач Львівського університету). Старожили Делятина, колишні учні О. Васьківа, згадують, що він був власником однієї з найбільших у містечку бібліотек, чудово грав на скрипці. А щодо основного захоплення, яке для Осипа набуло професійного змісту, то художник працював у графіці й живописі, в різних їх жанрах і техніках, залишив після себе чимало малюнків, пейзажів, портретів, офортів. Власне, засвідчує це творча спадщина митця, яку вважали втраченою. Маємо дякувати Божому провидінню та двоюрідному племінникові художника львів’янину Богданові Васьківу, у котрого зберігалася більша частина творчого доробку стрийка і котрий подарував його роботи делятинцям ще на час створення тут у 2012-му краєзнавчого музею.
Святкування ювілею художника розпочалося з поминальної панахиди на його могилі на делятинському цвинтарі. Опісля на подвір'ї краєзнавчого музею відбулося погашення персоніфікованої марки та іменного конверта – ініціював, консультував і спонсорував виготовлення Андрій Захарків-Олійник, художньо оформив Андрій Пилюх. Усі охочі отримали у дарунок цю пам'ятку на честь 125-річчя Осипа Васьківа. До присутніх звернулися селищний голова Делятинської ОТГ Богдан Клим’юк, учень художника письменник Роман Киселюк, гості зі Львівщини.
А далі всі піднялися дерев’яними сходами у приміщення музею на другому поверсі будинку. Тут під віртуозну гру знаного скрипаля Богдана Вацика із сусіднього Заріччя оглянули оновлену експозицію робіт Осипа Васьківа, до сформування якої фахово долучилася науковий співробітник Музею мистецтв Прикарпаття художниця Юлія Яворська, вагомо доклалися також Оксана Бринська з Івано-Франківська й делятинський підприємець Олег Савич.
Підтримав ідею господарів організувати виставку робіт Осипа Васьківа у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького її директор Тарас Возняк – планують представити тут твори делятинського художника, за словами гостя, в липні наступного року. Також у львівському видавництві «Каменяр» має вийти книжка «Осип Васьків: повернення з небуття», упорядником якої є автор цих рядків.
Отож художник, який 42 роки жив, працював, творив у Делятині й чиї сліди ще пам’ятають стежки в карпатських лісах і на полонинах, повертається до громадськості нашого краю, Галичини і всієї України.
Андрій МИСЮК. Завідувач Делятинського краєзнавчого музею. |
