В історії Галича було багато хороших послідовників, які своєю працею робили добрі справи як для міста, так і для його жителів. Багатьох із них можна віднайти на сторінках історії міста та Галичини. Але і до сьогодні є ще білі плями в історії, не все ще описано, не все згадано, а треба! Хтось творив історію на фронтах війни, хтось боровся за рідну Україну в підпіллі, а хтось працював на її добробут в мирний час. Українцям Галичини доводилося вчитись і працювати під час австро-угорської, польської та російської окупації. Про одного із представників мирної професії ми і поведемо мову. Мулькевич Володимир Людвігович народився 28 листопада 1888 року в с. Галіци, нині с. Малі Підліски Каменець-Бузького району Львівської області, в сім’ї фермера. Мати Марія крім Володимира народила ще дочок Емілію, Анелю і Юзю. Батьки Володимира на той час змогли дати хорошу освіту своєму сину. Після закінчення школи він вступає в українську гімназію м.Львова, яку закінчує у 1909 році. В цьому ж році Володимир вступає до Віденського університету (медичний факультет). В 1914 році почалася Перша світова війна. Володимира Мулькевича ще студентом мобілізовують в австрійську армію в якості лікаря і направляють на фронт в діючу армію. В бою під Перемишлем попадає в російський полон. Після закінчення війни повертається з полону додому, продовжує навчатися у Віденському університеті, який закінчує в 1920 році і одержує диплом лікаря. В період з 1920 по 1925 рік працює лікарем в Жидачеві. З 1925 по 1941 – лікар загальної практики Польської залізної дороги в м. Галичі. В 1928 році в Галичі відкриває приватний рентген-кабінет, єдиний на той час. За хорошу працю неодноразово отримував нагороди та грамоти від польського уряду. В 1941 році мобілізований на радянський фронт (лікар в тилових госпіталях, в 7-му гарнізонному шпиталі). З війни повертається в місто Галич у званні майора медичної служби і продовжує працювати лікарем-рентгенологом. Через деякий час очолює районну медичну службу на посаді завідуючого райздороввідділом, а після – лікарем-рентгенологом. В 1947 році Володимир Мулькевич одружується із сільською вчителькою із села Медуха Галицького району Вітовською Стефанією Юріївною. У подружжя Мулькевич народилося двоє дітей – дочка Людвіга (1949 р.) та син Віталій (1951р.). Діти Володимира Мулькевича стали лікарями-стоматологами. Дочка Людвіга живе і працює в Росії в м. Нижньовартовську, син Віталій проживає в м. Івано-Франківську і працює доцентом кафедри післядипломної освіти Івано-Франківського медичного університету. Дружина Віталія Мулькевич Віра Миколаївна (родом із Рави-Руської) працює завідувачем відділенням Івано-Франківського перинатального центру. Внуки Володимира Людвіговича пішли стежкою дідуся і стали лікарями. Ростислав (1982 р. н.) – лікар-психіатр Калуської ЦРЛ, внучка Наталія Горох (1971 р.н.) – лікар-стоматолог в м. Омську (Росія). Внук Володимир Мулькевич живе і працює в далекому від України Парагваї, де, до речі, є велика діаспора українців. Правнуки Велес та Злата люблять ту землю, яку залишив їм їхній дідусь, і є частими гостями в родинному домі, який знаходиться в м. Галич (вул. Караїмська, 5). Володимир Людвігович Мулькевич за своє трудове життя прожив період Австро-Угорщини, період польської окупації та радянський період, але завжди був лікарем з великої літери. Володимир Людвігович відійшов у вічність на 70-му році життя – 20.09.1958 року, дружина Стефанія – в 1985 році. Подружжя похоронено у місті Галичі (на горішньому цвинтарі, ліворуч від входу на його територію). Вдячні галичани і колишні пацієнти, в тому числі і автор цих рядків, до сьогодні згадують хорошого лікаря, добру людину, схиляють голови перед його пам’яттю, а продовжувачам його родини бажають довгих років життя на користь незалежної України. Ярослав Мусякевич, м.Галич | 
