З нагоди відзначення 600-ліття першої писемної згадки про Косів місцеві громадські активісти запланували цікаві культурно-освітні події до Дня міста 7 липня.
Долучився до них і Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. На своїй сторінці в мережі музей опублікував найдавніший відомий дослідникам офіційний документ, у якому згадується село Косово, пише “Західний кур’єр”.
Це дарча грамота литовського князя Свидригайла боярину Владові Драгосиновичу, датована 31 серпня 1424 року. У ті часи Русь перебувала під владою Литви.
Про що ж йдеться у грамоті?
Фактично, це документ, який засвідчував право власності на село та прилеглі землі.
Зміст написаного приблизно такий: Чернігівський князь Свидригайло дарує Владу Драгосиновичу, «вірному слузі село на ім’я Косово с монастирем на річці Рибниця у волості Снятинськой… А тако село єсмо єму далі єму і єго дєтям і єго нащадком і єго намісникам тото…село с тими со всіма пожитками, што с давна прислухают там, яко колись є у своїх об’їханих границах долго і широко і округло…»
Також у грамоті зазначено, що новопризначений володар села Косово зобов’язаний сплачувати податок: 2 польських гроші на рік з кожного селянина. Також в разі військової потреби служити «копієм а двома стрілци».
У якому історичному контексті був написаний документ та що відомо про його автора?
Цікаві факти навeдені у працях Ігоря Пелипейка:
 Після Кревської унії 1385 року монархом Польщі став литовець король Ягайло. Землі Русі частково управлялися молодшим братом короля – князем Свидригайлом. Він провадив боротьбу за збереження окремішності своїх володінь, мав підтримку українських князів та боярів, які боялися насильницького окатоличення з боку Польщі та втрати своїх привілеїв.
 Село Косово засноване значно раніше цих подій – у 1318 році за часів Галицько-Волинської держави. Згодом перейшло під владу Молдавського воєводства, потім Угорщини, а через якийсь час до Польщі.
 Свидригайло був князем Чернігівським. Новгород-Сіверським, Вітебським, Брянським. До його володінь належало і Покуття з Косовом.
 Дарча грамота написана тогочасною книжною українською мовою, яка в Литовській державі була офіційною.
 Боярин Максим Влад Драгосинович, який згідно грамоті отримав Косово у своє володіння, був молдаванином (як тоді казали – волохом). Волохи були православними та послуговувались книжною українською. Тож союз з ними допомагав у протистоянні польській експансії.
Оригінал дарчої грамоти зберігається у Національному музеї у Кракові (Польща). Переглянути його у гарній якості можна на сайті Polona https://polona.pl/…/1f0ae3dc-fafa-4487-9217… | 
