11 грудня виповнюється 130 років від дня народження священика УГКЦ, культурно-громадського і політичного діяча Андрія Бандери. Все своє життя отець поклав на вівтар служіння людям та своєму народові. Андрій Бандера народився в сім’ї міщан-рільників. З дитинства вирізнявся серед однолітків своєю безпосередністю й щирістю. Навчався у Стрийській гімназії, де виявив себе здібним учнем. Продовжив навчання на богословському факультеті Львівського університету. Та вивченням лишень теологічних дисциплін Андрій не обмежився — відвідував лекції з філософії, сільського господарства, кооперації.У сан священика Андрія Бандеру висвятив 1906 року митрополит Андрей Шептицький. Десять років парохував отець у Старому Угринові. Тут на його долю випало здійснення багатьох важливих громадських завдань. Перебувачи в центрі громадсько-суспільного життя Калущини, отець відновив читальні «Просвіти», споживчі кооперативи. Пізніше о. Андрій Бандера був серед організаторів державного перевороту в Калуші і в повіті та після того формував із селян військові відділи для захисту молодої Української держави. Став послом Української Національної ради — парламенту Західно-Української Народної Республіки в Станіславові. У 1919-му отець Андрій вступив до Української Галицької Армії і служив капеланом. Сповідаючи хворих на тиф вояків, заразився сам і ледве вилікувався. Тяжке горе спіткало в сім’ю Бандерів 1922 року. Від туберкульозу горла померла 34-річна дружина отця Андрія Мирослава. Вона була справжньою берегинею домашнього вогнища. Ті, котрим довелось знати цю жінку при житті, згадували її з великою теплотою. Колишня служниця сім‘ї Бандерів Анастасія Прокопів розповідала, що отець Андрій і дружина Мирослава були добрими і справедливими господарями. За словами нині вже покійного Петра Перегіняка, одного зі старожилів Старого Угринова, пані Мирослава була безмірно люблячою матір’ю, всю себе присвятила дітям. А після смерті дружини вихованням Богдана, Василя, Володимири, Марти-Марії, Оксани, Олександра і Степана займався сам отець. Польська влада постійно переслідувала отця Андрія Бандеру за його діяльність. 1928 року разом із сином Степаном він був ув’язнений за те, що відправив панахиди на могилах січових стрільців, а 1930-го — за підготовку зустрічі парафіян з митрополитом Андреєм Шептицьким. 1933 року внаслідок конфлікту зі шляхтою Бережниці отця Андрія перевели до села Волі-Задеревацької (тепер Стрийський район на Львівщині), а навесні 1935-го він приїхав із сім’єю на парафію до села Тростянця Долинського району. Тут знову активно поринув у політичну та просвітницьку діяльність. Для священика, українського патріота справою честі була можливість дати дітям добру освіту, запалити їх ідеєю визвольної боротьби. З цією метою о. Андрій Бандера часто відвідував місцеву школу, де навчав дітей грамоти, бував у читальні «Просвіти», зустрічався з молоддю. У вересні 1939 року до Галичини прийшла радянська влада. Отець Андрій Бандера та його сім’я опинилися під пильним наглядом більшовиків. Українські підпільники змогли організувати для священика та дітей нелегальний виїзд за кордон, до Мюнхена. Але отець відмовився. «Що буде моїй громаді, то буде зі мною. Не маю релігійного, духовного права і не маю права як патріот український лишати громаду...» — так пояснив свою відмову о. Андрій Бандера. Разом із сім’єю священик пробув у селі до травня 1941 року, поки його і дочок Марту й Оксану не заарештували та відправили етапом до Києва. Допити отця тривали довго, і аж 10 липня 1941-го його розстріляли. Донині точно не відомо, де він похований. Реабілітували о. Андрія Бандеру вже за часів незалежної України — 8 лютого 1992 року. Жителі Тростянця Долинського району пам’ятають отця Андрія Бандеру, бережуть про нього якнайтепліші спогади. Вони залишились вірними ідеям священика, патріота, громадського діяча і на пам‘ять про нього з ініціативи Василя Романюка та Володимира Хабера у січні 2009 року створили в селі кімнату-музей родини отця Андрія Бандери. Тут можна більше дізнатись про життя і діяльність пароха. Сімейний архів налічує близько 100 документів та фотографій. Всі вони дивом збереглися на горищі старої місцевої церкви. Є численні особисті речі та речі церковного призначення. Завідувач музею Марія Перегіняк постійно проводить оглядові й тематичні екскурсії для відвідувачів, тут відбуваються літературні години, уроки краєзнавства та семінари. Тетяна ГОЛОВЧИН, м. Долина |
