Майже 80 років тому, 23 грудня 1932 року, о 6-й годині ранку розпочали жалобний перегук дзвони українських церков по всій Галичині. Саме о цій порі польські тюремники вивели на тюремне подвір’я «Брирідок» у Львові учасників нападу за дорученням Організації Українських Націоналістів (ОУН) на пошту у містечку Городку 25-річного Дмитра Данилишина та його 21-річного небожа Василя Біласа. За кілька годин до цього юнаків висповідав тюремний священик отець Липський. Їхній захисник на суді адвокат Степан Шухевич передав обом членам УВО і ОУН подяку від Крайового проводу ОУН «за горду поставу і за гідну поведінку як під час слідства, так і на судовій розправі». На прощання, перед смертю, Данилишин звернувся до присутніх на страті оборонців: «Щиро прощаю вас! Хай живе Україна!». Білас промовив ті самі слова.
Переглядів:
982
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
Не всі євреї Станиславова встигли залишити місто перед приходом німців. Подальші події на старому цвинтарі настільки вразили Володимира Барана, що цю частину своїх спогадів старожил написав власноруч. Невеликі стилістичні правки — Івана Бондарева та «Репортера».
Жах за парканом З кінця 1939 року моя сім’я замешкала по вулиці Королеви Софії, яка згодом називалась Сусідньою, а зараз Стефаника, у будинку № 35 пані Гречанової. На нашій і прилеглих вулицях будиночки були переважно партерові, які належали службовцям і робітникам залізниці. Наша домівка межувала зі східно-північною частиною єврейського окописька (цвинтарю), яке було огороджено майже двометровим цегляним муром. По суботах (у
...
Читати далі »
Переглядів:
555
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
19 грудня, в день Святого Миколая відбулося велике свято, свято не тільки музейне, а й всього району, адже художньо-меморіальному музею Василя Касіяна виповнилося 30 років. На свято завітали почесні гості, а саме: Ярослав Романюк – радник голови районної ради, Ігор Королько – заступник керівника апарату, начальник організаційного відділу райдержадміністрації, Володимир Чепига – редактор газети «Снятинська вежа», представник міської ради, Євстахій Зелез – начальник відділу культури Снятинської РДА, отець-мітрат Теодор Оробець, дорога художнику родина - Лауреат національної премії ім. Т.Шевченка, племінник Василя Касіяна Ярема Петрович Гоян із Києва, племінниця Олександра Трофимук-Гоян із чоловіком Мирославом зі Львова, громадський діяч Снятинщини, племінник Роман Касіян, Сільвестр Попович; також серед них були дир
...
Читати далі »
Переглядів:
545
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
Не встигли ініціатори вшанування «Руської трійці» зібрати чималу суму грошей на встановлення пам’ятника її засновникам у скверику поблизу медичного університету в Івано-Франківську (рішення виконкому івано-Франківської міської ради від 5 серпня 2010 року за №452), як до міської ради звернулися представники низки громадських організацій з вимогою не допустити встановлення цього пам’ятника. Підписанти звернення закликали «уважніше придивитися, кому збираються встановити пам’ятник. іван Вагилевич — редактор газети «Дневник Руский» — відійшов від української літератури, зневірився в самодостатності українців, з 1848 року перейшов на пропольські позиції і проповідував ідею союзу з Польщею під її верховенством. Яків Головацький перейшов у табір москвофілів, підтримував московського шовініста Михаїла Погодіна. «Москвоф
...
Читати далі »
Переглядів:
537
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
Сьогодні минає 80 років від дня народження одного з великих мужів переслідуваної Української Греко-Католицької Церкви — ісповідника віри отця-митрата Михаїла Косила. "Найперше своїм покликанням я завдячую своїй переслідуваній, зневаженій, а відтак воскреслій Церкві. Просто я бачив цих людей, які у собі несли цю Церкву... Якщо говорити про особу священика, який справив вирішальний вплив на моє священиче покликання, — то це покійний Михаїл Косило, який довгі роки виконував обов’язок підпільного ректора підпільної духовної семінарії, що тоді розташовувалася в селищі Дорі біля Яремча. Для мене отець Михаїл Косило був учителем священичої жертовності, ревності і чистоти. Завдяки його харизматичному — в доброму сенсі цього слова — впливові я рішився на цю дорогу, і саме в неодруженому стані, бо в тому часі послужити Церкві потрібно
...
Читати далі »
Переглядів:
709
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
Одним з найкрутіших готелів радянського Івано-Франківська вважався «Київ». Розташовувався він у самому центрі міста, за сучасною адресою Незалежності, 4. Власне готель містився на верхніх поверхах, другий займав однойменний ресторан, на першому були різні крамниці, а підвал займала обласна друкарня. На початку 1970-х друкарня переїхала, у підвалі зробили ремонт і відкрили ресторан «Білий камінь». Між іншим, над його внутрішнім оформленням працював відомий художник Опанас Заливаха. Заклад швидко завоював популярність у місцевої молоді. А після аварії на ЧАЕС «Білий камінь» у місті охрестили «Чорнобилем». Чому саме так? Та тому, що під «Києвом»!
Переглядів:
595
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
Історія, яку ми розкажемо, впевнила нас ще раз у тому, наскільки дослідник повинен критично ставитись до документального джерела. Критично не в тому плані, щоби заперечити чи засумніватися в об’єктивності інформації, а в намаганні знайти зерно істини. У спеціальній літературі з історії Української Церкви неодноразово трапляються згадки про короткочасне існування в княжому Галичі-Крилосі наприкінці ХVІІІ ст. греко-католицької Духовної Семінарії. Найбільших успіхів у дослідженні цієї важливої проблеми досягнув наш земляк, відомий історик Зеновій Федунків. Зокрема, він виявив спогади галицького греко-католицького митрополита, кардинала Михайла Левицького, який, будучи учнем Станиславівської гімназії, приїхав до Крилоса, щоби у 1788
...
Читати далі »
Переглядів:
762
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
|
Люди завжди намагалися зробити казку чи якусь легенду частинкою власного сьогодення. Інсценізовані відтворення подій за участю сил природи чи міфічних персонажів з часом ставали обрядами, звичаями. Згодом з’явилися театр і кіно. Дитячі ігри з перебиранням на себе ролей казкових персонажів мали й мають безліч аналогів у житті дорослих. Це є звичайна людська потреба у мріях і надіях. Музеї-скансени виникли і, мабуть, існують завдяки природному потягу людини побувати в іншій реальності, уявити себе частинкою іншого життя. В етнографічному музеї під відкритим небом можна скористатися своєрідною «машиною часу» і дізнатися багато цікавого про минуле людини та цілого народу. Адже середовище скансена створює цілісне уявлення про різні сфери народного ж
...
Читати далі »
Переглядів:
666
|
Додав:
limnytcja
|
Дата:
22.12.2012
| |
