У Івано-Франківську з’явився новий банк. Це «Банк Кіпру» / "Bank of Cyprus”. Для нашої держави він не новий, проводить свою діяльність у країні з грудня 2008 року. Як всі фінансові установи, надає послуги фізичним та юридичним особам, є членом Асоціації українських банків. За розміром регулятивного капіталу і активів він відноситься до 4 групи.
Певні, що новий банк в обласному центрі нікого не здивує, адже ще з ХVII століття власники міста спроваджували сюди вірмен, дбали за розвиток торгівлі. Місто в міжріччі Бистриць лежало на перетині торгових шляхів. Надання Магдебургзького права було додатковим поштовхом для економічного росту. У місті впродовж століть активно працювали польські, жидівські та українські фінансові інституції.
Працюватиме «Банк Кіпру» / "Bank of Cyprus” в одній з найстаріших будівель міста, які збереглися до цього часу – будинку по вул. Гетьмана Мазепи, 1. Вже тепер завершуються активні підготовчі роботи для початку роботи установи. Зовні помітно, що встановлено нові металопластикові вікна та двері, частково змінено облицювання фундаменту, над фасадом будівлі домінує велика рекламна вивіска. Проведені реконструкції вносять дисонанс і є недоречними.
Чому так важливо зберегти автентичний вигляд будинку – без його спотворення? Для цього потрібно ознайомитися з історією дому. Отож, розпочнемо наш екскурс, на підставі тих даних, які вдалося зібрати. Це - житловий будинок 1827-30 рр., в якому містилися перша міська книгарня та редакція газети «Кур'єр станіславовскі» (архіт., іст.), вул. Гетьмана Мазепи, 1. Охоронний номер в реєстрі пам’яток архітектури 55-іф.
Знаходиться у центральній частині міста, на розі Вічевого майдану та вул. Гетьмана Мазепи, на червоній лінії. Займає наріжну частину старого кварталу, що репрезентує характер забудови 19-го століття. Наприкінці 18 ст. на місці будинку був равелін перед Тисменицькою брамою Станиславівської фортеці.
За переписом земельних ділянок міста у 1822 цією парцелею володів С. Галінський, який збудував кам'яний будинок (1827-30). Наступними власниками були Ю. Шенгерський та його спадкоємці (до 1873), П. Кремер (до 1878), Б. Тайтлер (до 1910-х рр.), В. Гельфт (до 1930-х рр.) та І. Фогель (до 1939).
Будинок цегляний, двоповерховий, від Вічевого майдану - з мезоніном та підвалом. У плані має форму трапеції з внутрішнім двором. У пластичному відношенні найбільш опрацьованим є фасад замурований і переоформлений у прямокутний. Фасад членований тосканськими пілястрами. Фронтон мезоніну прикрашений символічним християнським зображенням «всевидячого ока». На балконі другого поверху - кована монограма, що складається з початкових літер імені й прізвища першого власника. На обох фасадах вікна другого поверху з кам'яними наличниками, членування лопатками і тягами. Профільований карниз із дентикулами.
Від двору будівлю на рівні другого поверху по периметру оперізує традиційна для тих часів дерев'яна галерея. Зберігся арочний орнаментований кам'яний вхід до підвалу. Серед сусідніх споруда привертає до себе увагу оригінальною формою мансардного даху з криволінійним заломом. Цінність будинку, зведеного з переважанням форм класицизму, полягає в тому, що він належить до числа найдавніших житлових у місті.
Перший поверх власники постійно здавали в оренду під заклади і крамниці. У 1823 відкрита перша і на довгі роки єдина в місті книгарня І. Миликовського. Протягом шістдесяти років вона містилась у цьому будинку. Кондитерська крамниця К. Ертля, що також займала частину першого поверху, була місцем зборів гімназистів і молоді під час революційних подій 1848.
У 1873 П. Кремер розширив будівлю, про що свідчить листування з магістратом. Мабуть, тоді Г-подібна у плані споруда набула форми чотирикутника. В результаті розбудови кількість приміщень у ній зросла з шести (1857) до одинадцяти (1900). В будинку працю¬вали філія віденської фабрики одягу «Гельман Кон і сини» (1891-1900), магазин меблів Ф. Фідлера (від 1891), кравецька майстерня Ю. Жалодека (від 1899), склад будівельних матеріалів В. Арнольда (від 1902). Протягом 1839-91 приміщення першого поверху від вул. Мазепи (нині музей) винаймала найвідоміша на Прикарпатті газета «Кур'єр станіславовскі» (польська).
За радянської влади приміщення першого поверху тривалий час займали проектно-конструкторське бюро сільгоспуправління та майстерня пошиття сценічних костюмів. У 1995 тут відкрито історико-меморіальний музей О. Довбуша, згодом - музей історії м. Івано-Франківська на базі колекцій проф. В. Грабовецького. На першому поверсі також розміщувався офіс партії Народний союз «Наша Україна», краєзнавчий відділ центральної міської бібліотеки. Другий поверх і мезонін житлові.
Власнику будівлі, краєзнавцям та владі вартує подбати за збереження первісного вигляду даної споруди, зрештою, як і багатьох інших. Цікавим прикладом в цьому може бути досвід Канади, яку почали розбудовувати наші земляки 120-років тому. У відомому місті Торонто, де земля дуже дорога, зберігся будиночок ХІХ століття. У ньому свого часу функціонувала торгівельна біржа. Звісно, легко було його знищити і без мороки на його місці збудувати хмародер, який би приносив шалені прибутки. Проте, прибутки відійшли на другий план, домінувало збереження історичної пам’яті. Пішли цікавим шляхом – стареньку біржу вмонтували в каркас новітнього кількадесятьповерхового дому. Вдалося і зберегти минуле, і заробляти кошти. От ще би Івано-Франківськ так дбав за свою пам’ять – якщо цього не станеться, - залишаться тільки каркаси давніх будівель з металопластиковим антуражем та рекламними вивісками…
С.Ревера | 
