Середа, 06.11.2024, 13:55:59

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2011 » Листопад » 16 » «Через терни – до зірок»
15:52:10
«Через терни – до зірок»
Таку назву має книга, яка побачила світ у  видавництві «Нова зоря» і яку не буде перебільшенням назвати унікальною. Адже  це – вражаюча епопея життя і мучеництва за Христову віру отця Симеона Лукача, довголітнього професора морального богослов’я Станиславівської духовної семінарії, підпільного Єпископа Української Греко-Католицької церкви. Його святительський подвиг став підставою для проголошення Симеона Лукача Блаженним Мучеником  УГКЦ 27 червня 2001 року – під час апостольської подорожі в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ, Папи Римського.
Чим же заслужив отець Лукач такого визнання? Відповідь на це запитання і дає книга, яка, втім, не є художнім виданням. Перша її частина – це життєпис Блаженного Симеона в копіях документів про навчання і призначення на душпастирську працю, про порушені проти  отця кримінальні справи, копії протоколів затримання  та особистого огляду, копії протоколів допитів, а друга – його богословсько-проповідницька спадщина – рукописна і друкована, яка дивом уціліла у радянські часи безбожництва. Тобто ідеться про багатющий документальний матеріал, який упродовж десяти років збирав упорядник книги, редактор газети «Нова зоря» отець Ігор Пелехатий.
Саме отець Ігор і провів  минулої неділі презентацію книги «Через терни – до зірок»  у Старуні,  в церкві святої Параскеви. Присутні на недільному богослужінні могли ще і ще раз перелистати подумки нелегку долю о. Симеона Лукача і пройнятися гордістю за те, що ця людина була їхнім земляком, їхнім односельцем. Адже Симеон Лукач народився 1893 року у селі Старуня. Після закінчення школи навчався у гімназії міста Коломиї. У 1913 році, відчувши покликання до священства, вступив у Станиславівську духовну семінарію. У 1919 році був висвячений на священика єпископом Григорієм Хомишиним, а в грудні 1920 року був призначений викладачем морального богослов’я в духовній семінарії Станисловова, де працював до квітня 1945 року.  Після закриття семінарії радянською владою Симеон Лукач переїхав до Старуні, де проживав у свого брата. В рідному селі він відправляв Служби Божі спочатку у церкві, а пізніше підпільно – у своєму помешканні. В лютому 1949 року його викликали до сільради і пригрозили виселенням зі Старуні. Отець вирішив не чекати примусового виселення, а сам виїхав до Надвірни, де поселився на квартирі у Магдалини Кочержук. Там він і був заарештований органами МГБ 26 жовтня 1949 року.
Отцю Симеону інкримінували наступне: будучи активним прибічником Ватикану, у період возз’єднання Греко-Католицької церкви з Російською Православною церквою  у 1945-1946 роках він виступив проти такого возз’єднання і перейшов на нелегальне становще; був нелегальним єпископом Греко-Католицької церкви в Станиславівській області і керував антирадянською діяльністю, яка здійснювалася уніатським підпіллям. 
- Такої мужньої людини я не бачив, хоча читав про подібні долі багатьох, - сказав під час презентації книги отець Ігор Пелехатий. – Симеон Лукач пережив непростих 17 допитів, які проводилися в основному вночі, коли організм людини найбільш виснажений і розслаблений. Але ні залякування, ні тортури не змусили його зректися греко-католицької віри. Він нікого не зрадив, він не назвав жодного, з ким спілкувався в якості підпільного єпископа, чим врятував  від тюрем і тортур десятки людей. Усі підступні запитання слідчого розбивалися об єдину відповідь, яка пронизувала всі допити: «Моя  священича совість не дозволяє мені давати відповіді на ваші запитання». 
Але вирок не забарився: 10 років Сибіру.  Ув’язнення отець Симеон Лукач відбував у таборах Красноярського краю. Будучи в’язнем, він протягом п’яти років виконував каторжну роботу на лісозаготівлі.  11 лютого 1955 року був звільнений  і повернувся до рідного села Старуня, де продовжував підпільну душпастирську діяльність.  Як наслідок, у липні  1962 року після обшуку Владика Симеон Лукач був заарештований вдруге. Ув’язнення відбував  у Станиславівській тюрмі. Воно стало  для його життя фатальним: у в’язниці в отця Симеона розвинулася важка хвороба легенів, яку лікарі визначили як астму, хоч насправді це був туберкульоз, який і став причиною його страждань та смерті. До виникнення хвороби, за словами свідків, спричинились нелюдські умови утримання, харчування та немилосердна поведінка тюремних наглядачів. У березні 1964 року через критичний стан здоров’я працівники тюрми привезли о. Симеона Лукача до рідного села помирати. Але, незважаючи на  хворобу, він продовжував виконувати свої священичі обов’язки: щодня служив святу Літургію, сповідав, вінчав, хрестив людей, суворо дотримувався посту. Усі свої страждання сприймав, як Божу волю, не нарікаючи на своїх мучителів. 
22 серпня 1964 року отець Симеон помер і був похований у рідному селі Старуня. У 2001 році  Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив Симеона Лукача Блаженним Мучеником. А в 2003 році  тлінні останки мужнього Христового Визнанця  були перенесені до  Івано-Франківського Катедрального Собору  святого Воскресіння.
Про все це і йшлося під час презентації у Старуні  книги «Через терни – до зірок». Події життя і діяльності о. Лукача не такі вже й віддалені від нинішнього дня. До того ж, у селі ще  живуть люди, яких отець Симеон вінчав, хрестив, з якими проводив духовно-моральні розмови. І нині згадують старунці, як одна жінка  принесла отцеві 25 рублів, щоб той відправив Службу Божу за здоров’я її сина, який потрапив служити у війську десь аж на далекому Сході  тодішнього Союзу. Коли хлопець повернувся додому, він подякував мамі за надісланих йому 25 рублів. Мати здивувалася: я тобі їх не надсилала. А тоді здогадалася, що це зробив отець Симеон: і службу за здоров’я її дитини відправив, і гроші хлопцеві відіслав...
Своїми спогадами про життя  і душпастирську діяльність отця Симеона Лукача поділилися під час презентації книги старший брат церкви святої Параскеви села Старуня Володимир Березицький, племінниця отця Симеона Наталія Грицак. А сільський голова Старуні Іван Мосюк нагадав, як у 90-их роках на сесії сільської ради  було порушено питання про  перейменування вулиці Руднєва на вулицю Симеона Лукача, як потім виникла ідея про встановлення пам’ятника, який у 1991 році і було споруджено  біля  церкви.
-- Він був і залишається світочем віри, який проніс свій хрест до кінця. На його прикладі ми повинні будувати своє життя, повинні виховувати нашу молодь, повинні вчитися любові до своєї Батьківщини і свого народу, -- звернувся до парафіян священик церкви святої Параскеви отець Ярослав Дирів. – А книга, яку ми сьогодні презентуємо,  призначена не тільки для священиків, семінаристів чи посвячених Богу осіб, але й для всіх, хто цікавиться історичною та духовною  спадщиною УГКЦ, то шукає відповіді на життєво важливі питання. 
І це справді так. Бо знайти ці відповіді можна  в запропонованих у книзі  статтях Симеона Лукача, що містяться в розділах «Духовні науки», «Страсні науки», «Страждальна Мати», «Про ціль людини», «Шукаймо Ісуса», «Правдива і фальшива віра». Текст останньої проповіді, знайдений у рукописі,  обривається. Там стоять три крапки, які означають: думка  не закінчена. А, може, закінчити її повинен для себе кожен із нас?   Закінчити, звіряючи своє життя  із життям нашого славного земляка – Блаженного Мученика за Христову віру отця Симеона Лукача.

Переглядів: 932 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024