Ініціативні франківці зайнялися реставрацією старовинних дверей. Ці невеликі, але вагомі кроки ініціативи #ФранківськЯкийТребаБерегти місто зустріло як схвально, так і критично. А першопрохідці у реставрації старовинних дверей навіть здобули собі конкурента. Чому культурна спадщина є турботою громади, а не влади, і як варто підходити до питання відновлення історичної пам’яті, з’ясовував «Галицький кореспондент».

«Відчини забуті двері»

Саме з цими словами ще влітку 2016 р. місто почало отримувати подарунки від ініціативної громади. Франківчанка Марія Козакевич, заручившись грантовою підтримкою Urban Space 100 та командою майстрів по дереву, склу та металу, розпочала проект #ФранківськЯкийТребаБерегти. Завдяки старанням цих людей, які самотужки шукали можливості, та меценатів місто отримало вже четверо дверей у центральній частині: троє дерев’яних та одні металеві.

Марія свою справу робить з любов’ю і переконує, що місту є що показати. «Займаюся цим проектом, бо вважаю, що старовинна архітектура міста – це його обличчя. Місто має 300-літню історію, і ми маємо використати цей проект на користь і для містян, аби вони вивчали історію свого міста, і для туристів, які приїжджають сюди. Намагаємося популяризувати любов та емоційну прив’язаність до міста, до старовинних будинків, вуличок. З іншого боку, хочеться робити і практичні кроки: показувати, що це потрібно, реставрувати, відновлювати і давати друге дихання», – розповідає вона.

Ініціативна група стала першою, хто взявся за відновлення дверей. Причиною тому є не лише проблеми з фінансуванням, а й брак фахівців. Експерти погоджуються, що в Івано-Франківську не вистачає людей, які знають, як потрібно реставрувати, багато майстрів виїхали за кордон. Але все ж невеликими кроками, чуючи і слова вдячності, і критику, команда Марії Козакевич таки намагається повернути місту його пам’ять.

Конкуренція корисна

Нещодавно стало відомо, що один із критиків роботи ініціативної групи, художник та дизайнер Роман Бончук також займеться реставрацією дверей у місті, залучивши кошти з фонду Олександра Шевченка «Новий Івано-Франківськ».

Перший їхній проект уже в майстерні. Старовинні двері у стилі «сецесія» з будинку на перехресті вулиць Мазепи та Короля Данила реставрують вже майже два місяці. Дубові двері, незважаючи на гарний стан деревини, пережили чимало, тому потребують багато робити. Після цього майстри візьмуться за наступні проекти, зокрема ковані двері на Січових Стрільців.

А #ФранківськЯкийТребаБерегти, у свою чергу, заручився фінансуванням міської влади та реставруватиме двері архітектурних пам’яток на Мазепи.

Марія Козакевич зазначає, що старих дверей у місті дуже багато. За приблизними підрахунками, реставрації потребують 250-300 дверей. Тому роботи вистачить усім і варто сприймати один одного не як конкурентів, а як колег, бо всі ці старання є для міста.

Роман Бончук натомість готовий до конкуренції і вважає її навіть корисною, так само, як і критику. «Критика важлива, але в межах і масштабах нашого міста – доволі болюча. Я зробив для себе висновок, що критикувати варто, коли цю критику сприймають адекватно. Якщо виникають образи, то зникає бажання порадити, як би було краще зробити. Можливо, з часом з’явиться більше досвіду і розуміння понять, адже заміна на ідентичне не може зватися реставрацією. Ми однозначно будемо йти різними шляхами, і буде створене конкурентне середовище, адже з ним буде прагнення ідеалу і стороння критика, а це – великий плюс», – переконаний художник.

Нема у нас фахівців

Критикує і водночас хвалить ініціативних франківців і архітектор Ігор Панчишин. Нюанси, на яких він акцентує, щоправда, здебільшого технічні, а найбільше зауважень у нього до міської влади за бездіяльність.

«Не хотілось би, щоб конкуренція переростала в якесь протистояння, бо люди амбітні. Мені дуже втішно, що є такі люди, вони показують, що стараються. Ясна річ, це робота не наукова, не реставраційна, там ще багато питань, але якось вчитись треба. Такі речі потрібно робити під наглядом фахівців… Ну нема у нас фахівців! Дуже погано, що це робиться стихійно і ненауково. Питання охорони спадщини і пам’яток – це питання державне. Відповідати має держава, муніципалітет, мерії, мусить бути державна вертикаль. Як в усіх країнах – реставрацією займаються професіонали, але направляє її і тримає в законодавчому руслі влада», – вважає архітектор.

За його словами, у нас свідомо зруйнована система охорони спадщини, тому і виникають такі народні ініціативи, що може мати не лише позитивні наслідки. Тому реставрація має бути розумною, опиратися на законодавчі норми і правила. Залучення міської влади – це добре, але мусить бути програма, і все має відбуватися послідовно. «Те, що зараз мер дав добро, ще не означає, що це державницький підхід», – каже він.

Влада також розуміє, що питання збереження культурної спадщини має підтримуватися на законодавчому рівні, а ось звітувати поки що не готові.

Головне – ідея

Начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак задоволений тим, що є такі громадські ініціативи, і каже, що міська влада має певні напрацювання у цьому питанні. Зокрема, це банк людей, які мають досвід реставрації в Європі і готові долучитися до цієї справи у Франківську.

«Ми повинні започаткувати цю реставраційну діяльність, щоб це робилося систематично, аби були відповідні фахівці, які займатимуться цим постійно. У нас достатньо об’єктів, що потребують постійного нагляду і кваліфікації реставратора. Якщо громадськість шукає можливості і щось робить, ми ніколи не будемо проти, але це має робитися професійно. Ми готові підтримувати ці ідеї, але для фінансування з бюджету потрібно зробити проектну документацію. Ми маємо звітувати за кожну копійку і не можемо просто платити громадській організації. Поки що проектної документації ми не маємо, вже залучили людей, але реальної роботи ще не бачили», – розповів Володимир Ідак.

Для невеликого і затишного міста дві пари рук – точно краще, ніж жодної. Тому поки натхненники продовжують відчиняти нові двері, залучаючи кошти меценатів, небайдужих та підприємців, влада матиме час, аби почати збереження культурної спадщини впевнено, чітко та за планом. Головне, аби здорова конкуренція не переростала у протистояння, а поради та старання були спрямовані на загальну ідею.

Марта БАРАНЕЦЬКА