В Палаці Потоцьких у Івано-Франківську, в рамках відзначення 357-річниці від дня заснування міста та міжнародного фестивалю «Карпатський простір», за ініціативи проекту “Франківськ, який треба берегти”, на початку травня відкрили «Музей Івано-Франківська».

Розповісти більше про подію ми попросили інціаторку і кураторку, громадську діячку Марію Козакевич, пише Музейний простір.

Для чого місту Музей Міста «МІФ» (Музей Івано-Франківська)?

Ох і назбиралось ж причин за всі 357 років. Спробуємо розібратись.

Хочемо ми того чи ні, та місто впливає на містян, а містяни – на місто. І це велика рушійна сила для розвитку, коли Містянин свідомий своєї причасності до міста, розуміє свою відповідальність за нього, не перекладаючи її на інших – сусідів, владу, наступні покоління. Це скарб для міста, коли його містяни розумні, освічені, творчі, поважають свою історію та культуру, поважають один одного і спільно мудро будують своє майбутнє. Тоді енергія від взаємодії, взаємозв’язку, взаємопорозуміння «місто-містяни» спрямовується в правильному прогресивному руслі на користь всім.

Тому музей покликаний перш за все пробудити цю свідомість та емоційну прив’язаність до міста, надихнути на вивчення минулих століть, подаючи факти про історію, архітектуру, культурне життя міста в цікавій, пізнавальній, ігровій, навчальній чи деколи навіть жартівливій формі. Для цього #ФЯТБ[ініціатива “Франківськ, який треба берегти” – МП] та команда ентузіастів і зробили таку сміливу та трепетну спробу відкрити перший в Івано-Франківську «МІФ» – освітньо-культурний простір з дев’ятьма експозиційними, інтерактивними, виставковими залами. Музейні виставки та інсталяції охоплюють тему бережного та відповідального ставлення до будинків, дворів, громадських просторів міста, в яких відвідувачі та гості фестивалю Карпатський Простір (дорослі та маленькі) були активно залучені в процес пізнання, стали безпосередніми учасниками дослідження, поринули у світ роздумів та почуттів про Івано-Франківськ. Експозиції створені на перетині кількох видів мистецтва (література – вірші франківських поетів, художнє мистецтво – картини франківських художників, архітектура, музика, фотографія, кіно, мода), комплексно задіювали практично всі органи сприйняття, що дало сильний синергетичний ефект та залишили враження і для серця, і для розуму.

Такий сучасний музейний підхід є новим і навіть революційним для міста, на противагу звичним нудним музейним експозиціям радянського стилю, які часто викликають у відвідувачів лиш сонливі позіхання та невеселі дитячі спогади про суворі заборони «Експонати не чіпати руками! В музеї не бігати! Не шуміти!» і не є популярними місцями для проведення часу. Адже таке пасивне споглядання в нас час багатьох залишає байдужими. В нашому ж музеї навпаки можна взаємодіяти з рухливими експонатами, здобувати нові практичні навики, гратись та сміятись, розглядати старовинні артефакти та фото просто сидячи на підлозі (в музеї зібрана колекція старовинних архітектурних елементів (192-річна ліпнина, 175-літні двері, 100-літні кахлі, ковка, плитка, цегла, черепиця), старовинні меблі) чи переглядати фільм зі спогадами найстаріших франківчан на сходах імпровізованого старовинного під’їзду. Окрім того, що відвідувачі можуть довідатись багато цікавого і корисного з інформаційних стендів та старих фото та пізнавально провести час з сім’єю, можна в ігровій формі досліджувати історію свого міста, адже створено багато інтерактиву на архітектурну та історичну тематику (великі кубіки-пазли, магнітна дошка, рухомі картонні конструкції, кросворд та ін.).в нас є кімната з піском, в якій можна активно вивчати археологію, викопуючи справжні скарби (ми виготовили особливі монетки з зображеннями міської ратуші та гербом ), можна приміряти ретро одяг і сфотографуватись в ньому у спеціальній фотозоні, знайти експонати зазирнувши до шуфляди старого столу чи проскакати в часі по класиках з датами з старих під’їздів. А також створено інсталяції з філософським підтекстом, які спонукають до відповідальності і небайдужості містян за долю свого міста, надихають задуматись і переосмислити своє відношення до історичного середовища.

Такі принципи вже давно використовуються в відомих європейських музеях, залучаючи мультимедійні системи та інтерактивні забавки. Згадані підходи допомагають відродити культуру відвідування музеїв та в доступний спосіб створити попит на «їжу» для мозку.

І цей важливий внесок для теперішніх і майбутніх поколінь та з повагою до всіх поколінь попередніх символічно з’явився до 357-літнього дня народження Станиславова/Івано-Франківська.

Отже ми хочемо, щоб Місто нарешті отримало ДІМ для зберігання своєї історичної пам’яті, духовної та матеріальної спадщини. Для цього необхідне створення фундаментального глибокого затребуваного культурного музейного продукту, оригінального та новаторського на теренах всієї країни.

В той же час це підштовхнуло б і інші музеї міста до активізації своєї роботи, переосмислення та такого стратегічно затребуваного осучаснення музейних експозицій, створюючи здорове конкурентне культурне середовище в місті.

Поява тимчасової виставки в стінах палацу Потоцьких, не зважаючи навіть на стан будівлі, невідреставровані/відремонтовані приміщення, стане поштовхом для появи в найближчому майбутньому повноцінної, самодостатньої культурної інституції. А вже створені добротні та якісні музейні вітрини та експозиції можуть бути використані у вже новому приміщенні музею.

Тому ми мріємо про повноцінну будівлю (бажано, звісно старовинну і на 2-3 поверхи, та ще й з власним двориком). А поки ми в пошуках нового приміщення, будемо думати як би міг працювати музей в палаці Потоцьких хоча б по вихідним.

Марія Козакевич,
для “Музейного простору”