Тема давніх коломийських дверей, вікон та брам не є новою, мова про їх реставрацію порушувалася раніше. Проблему висвітлено в 5-ому зшитку Енциклопедії Коломийщини.

Тут є неоціненний матеріал відомої художниці, піаністки та поетки Марти Томенко. Вичерпна стаття, яка стосується загалом дверей Коломиї та Коломийщини. Пані Марта детально описує символіку, яку зображали на давніх коломийських дверях.

Варто відзначити, що цей том енциклопедії побачив світ ще у 2007 році, і вже тоді мисткиня писала наступні рядки: “Від 1970-х утрачено багато коломийських дверей, які становили мистецьку вартість, берегли символіку й традиції. Особливої руйнації зазнали коломийські двері у 2000-ні, коли власники будинків середмістя самочинно змінюють добротні й мистецької вартості двері сучасними металевими чи пластиковими. Такі модерні двері не несуть жодного символічного й мистецького навантаження, а виконують суто побутову, прикладну функцію. Власники й відповідальні за архітектурний стан Коломиї особи абсолютно не зацікавлені у збереженні будівельної гармонії середмістя, її традицій. Їм байдуже, що саме минуле Коломиї становить найбільше багатство, дороге для містян і цікаве для туристів, дослідників, закордонних гостей”, – пише Марта Томенко.

Відтоді минуло 10 років. Як бачимо, ця проблема залишається відкритою й донині. Багато дверей та вікон за це десятиліття назавжди зникли з Коломиї.

Великим вкладом у збереження цієї спадщини є ескізи дверей, які власноруч створила пані Марта. Завдячуючи цій роботі, ми маємо всі шанси відновити те, що зруйнували.
Зображення 12 дверей додається до статті, розміщеній в Енциклопедії Коломийщини.

Відомий коломийський художник, скульптор і поет Василь Андрушкодобре розуміється на дереві та різьбі. Ми поцікавилися і його думкою щодо збереження давніх коломийських дверей, вікон і брам.

“Безперечно, це цінність Коломиї. На жаль, багато втрачено, але, як місто, яке прагне до Європи, ми ще можемо зберегти і відновити те, що залишилося. На це потрібно сприяння влади, громадськості, написання і залучення європейських ґрантів.
Ці двері, вікна та брами – направду віртуозні речі. Тут не трапляються повторення, тобто це не стандарт, а унікальна робота майстра-художника. Це все ручна робота ще з часів Австрії та Польщі. Зараз такі теж можна зробити, звісно, вони не будуть мати історичної цінності, але вигляд міста значно покращиться. Бо наразі середмістя стає все менш привабливим”, – сказав Василь Андрушко.

Варто додати, що пан Василь входить до архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради і на наступному засіданні нагадає про цю проблему, а “Дзеркало Коломиї” надасть базу з фотографіями та адресами дверей, які ще можна реанімувати.

Директор музею історії міста КоломиїМихайло Арсак також прокоментував своє бачення щодо збереження коломийських дверей, вікон та брам.

“Це очевидно, що багато дверей потребують реконструкції, багатьох взагалі вже немає. Через ці двері пройшло чимало історичних осіб, тому вони мають величезну цінність. Чисто енергетично та історично ці двері пам’ятають багато, вони заслуговують на те, щоб їх відновити.

Вважаю, що потрібно створити місцевий реєстр цих дверей як пам’яток архітектури місцевого значення і, відповідно, привести їх до належного стану.

Пригадую, як ще за часів, коли у Коломиї був львівський архітектор Могитич, тоді розробляли неймовірні проекти, які стосувалися відновлення, реконструкції та збереження. В них йшла мова про те, щоб відновити місто, зокрема перші поверхи середмістя, надати їм первісного вигляду. Але ці проекти просто зникли, ніхто їх не реалізував і невідомо чому.

Єдине, що від них залишилося, це карта міста Коломиї, яка є у кабінеті першого заступника міського голови.

У місті потрібно навести лад, бо Коломия як така втрачається. Не може дрібна буржуазія робити з середмістям все, що заманеться. Це стосується дверей, вікон і фасадів історичних будівель”, – вважає Михайло Арсак.

Нам потрібно негайно прийняти чіткі правила щодо догляду, реконструкції та збереження всього спадку середмістя, бо, по суті, більше й зберігати нема що.
Згадайте лише, як познущалися з колишньої цісарської казарми… Міська влада не має права бути руйнівником. Вона, як добрий ґазда, має знати про все на своєму обійсті і про все дбати.

Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК