Мабуть, кожен галичанин піднімаючись з боку міста сходовою площадкою на Замкову гору, звертав увагу на невелику давню двоповерхову кам'яницю, яка знаходиться праворуч від початку підйому (за сучасною адресою вул. Є.Коновальця, 6). Старше покоління галичан може згадати свої ранні роки, які пізнавально проводили в цьому приміщенні на різноманітних гуртках творчості в тогочасному "Будинку вчителя / будинку піонерів".

В період незалежності України будівля змінила своє функціональне призначення. Другий поверх довгі роки займала «Світлиця Союзу українок», а перший поверх був переданий в оренду комерційним установам. Тепер тут розміщуються крамниця Брошнівської хлібопекарні та магазин мережі «Солодощі».

Незважаючи на те, що будівля є однією з архітектурних домінант центру міста і формує середовище Майдану Різдва, на жаль, ніколи повноцінно не здійснювалися заходи щодо її приведення до належного вигляду.

З південної сторони будинку у внутрішньому дворику було облаштовано несанкціонований смітник, в окремих вікнах було розбито шибки, облицювання фасаду відпадало, а грунтові води з Замкової гори створювали додаткове насичення вологою цокольної частини будівлі.

На жаль, зміни торкнулися і екстер'єру кам"яниці – спершу в 2020 р. було замінено автентичні дерев'яні вікна на першому поверсі головного фасаду, а в липні 2022 р. ці зміни торкнулися і другого поверху. Тут також, було замінено дерев'яні вікна і двері балкону на металопластикові. Найбільше постраждав східний фасад – віконні об'єми було зменшено на 1/3 простору, а простір замуровано газоблоками.

Звичайно, якщо мова йшла б виключно про облагородження вигляду будівлі, здійснення заходів щодо її енергозбереження – подібні кроки можна було б сприймати тільки позитивно.

Проте, в даному випадку йдеться про спотворення зовнішнього вигляду пам'ятки (законодавство встановлює відповідальність власника / користувача за такі дії).

Історичне місто повинно бути зорієнтоване на збереження автентики – саме вона є цікава для гостей міста (не говорячи вже про те, що залишимо нашим нащадкам). Жодному туристу не цікаві сучасні перебудови об'єктів культурної спадщини, він шукає «родзинки» старовини.

Мабуть, багато з нас чули такий вираз: "простояло за совітів, а за України понищили" - ганебна ситуація в сфері охорони культурної спадщини є реальним відображення певної правдивості слів наших старших співгромадян.

Чи можна було у випадку цього будинку зробити все інакшим чином? Безперечно, що так і прикладом цього є інші міста Галичини (наприклад, Жовква, Івано-Франківськ, Львів), де в центральній частині міста громадські активісти та пам'яткоохоронні органи стараються зберегти автентичні двері та вікна або за неможливості їхнього збереження піти шляхом відтворення за допомогою оригінальних матеріалів.

Кілька слів про історичне минуле цього будинку. Його будівництво було розпочато наприкінці 20 – их років ХХ ст. (на аерофотозйомці Галича 1929 р.) бачимо тільки зведену коробку будівлі. З завершенням будівництва у ньому розміщувалася ремісничо – художня школа. Вона була побудована на кошти галицьких ремісників для культурно - освітніх потреб.

Будинок зведений на ділянці зі значним ухилом рельєфу, внаслідок чого має два неповних поверхи: по головному фасаду двоповерховий, з надвірного – одноповерховий.

Прямокутний в плані, з горищем та прибудовою по всій ширині тильного фасаду.

Стіни муровані з цегли, потиньковані, без декору (можливо, втрачений після пізніших ремонтів). Дах двоскатний під бляхою. В архітектурному вирішенні фасадів, композиційній будові має риси, притаманні модерну. Звернутий до вул. Коновальця головний фасад тривісьовий, симетричний.

Над вхідними дверима, розташованими по осі симетрії, влаштовано балкон з кованою огорожею. На рівні перекриття першого поверху проходить профільована тяга. Фасадна стіна закінчується простим карнизом, що через звис даху переходить у центральній частині будинку в прямокутний двоступінчастий аттик із профільованим лучковим карнизом.

Будівля є поширеним типом споруд, що формували міську забудову на поч. ХХ ст.

Є пам’яткою архітектури та містобудування м. Галича (місцевого значення), внесений до Переліку пам’яток розпорядженням Представника Президента України в Івано-Франківській області Василя Павлика за №77 від 23.03.1994 р., охоронний номер 1175.

Хочеться вірити, що з часом як власники, так і міська громада опікуватимуться культурною спадщиною і належним чином, відповідно до пам'яткоохоронного законодавства, дбатимуть за будівлі, які безперечно цінні для нашого міста.

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України

• При підготовці статті частково використано матеріали видання «Звід пам'яток історії та культури. Івано-Франківська область. Місто Галич» (2019).