Неділя, 19.05.2024, 19:06:33

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
 
Архів новин
Головна » 2013 » Вересень » 27 » Галич від найдавніших часів до сьогодення
22:42:43
Галич від найдавніших часів до сьогодення
Початки історії Галича губляться у глибині тисячоліть. Його територія, як свідчать матеріали археологічних досліджень, була заселена значно раніше, ніж виникло місто. Сліди перших поселень людей давнього кам’яного віку, виявлені на території давнього городища та в його околицях, доводять, що люди селилися тут вже 25 тис. років тому. В добу неоліту на цих землях жили племена культури лінійно-стрічкової кераміки, які поряд з традиційними збиральництвом, полюванням почали освоювати скотарство, землеробство, гончарне виробництво та примітивне ткацтво. Значний слід на території краю залишили племена трипільської культури, що жили тут у ІV-ІІІ тисячоліттях до н. е.
У бронзовому віці (І-ІІ тисячоліття до н.е.) край заселяли племена культури шнурової кераміки та комарівської культури, яку вчені вважають праслов’янською.
Від ранньозалізного віку (І-ІІ ст. н.е.) залишилися пам’ятки липицької культури – місцевий гончарний посуд, залізні знаряддя праці, бронзові та срібні прикраси. Привозний скляний посуд та римські монети свідчать про зв’язки цих племен з римськими провінціями на Дунаї.
У ІІІ-ІV ст. н. е. територію від середнього Подністров’я до Карпат заселяли представники черняхівської культури – одного з найбільших соціально-економічних та етнокультурних утворень Південно-Східної Європи.
До цього часу належить і перша писемна згадка про Галич. Готський історик Йордан у своїй праці "Getica” під 290 роком розповідає про битву племен гіпідів і готів біля міста Galtis (Галич) на ріці Ayha. У давній верхньогерманській Аа, Aha, Aach, Ache означає «вода». Можливо, так готи називали ріку Дністер, яка протікає через місто.
У V-VІІ ст. н.е. на Верхньому Дністрі вже існували багаточисельні поселення слов’ян-склавінів. Значне і стале, можливо, укріплене поселення, яке дало початок Галичу як місту, виникло десь у VІІІ-ІХ ст., коли ці землі належали племінному об’єднанню літописних білих хорватів. Підтвердженням цьому служить запис в угорській хроніці анонімного нотаря короля Бели. Згідно з цим записом, у 898 році в Галичі перебували угри, що пробиралися через слов’янські землі у Паннонію (сучасна Угорщина).
Хорватські князі брали активну участь у політичному житті Центральної Європи. Вони тривалий час зберігали політичну і релігійну автономію стосовно влади київських князів і сусідніх королівств.
Наприкінці Х ст. Галицька земля сформувалася в удільне князівство, що ввійшло до складу Київської Русі. Близькість Галичини до країн Західної Європи і Візантії, віддаленість від половецького степу сприяли її бурхливому економічному і культурному розвитку. Швидко зростали міста, що ставали визначними, серед них були Перемишль, Звенигород, Теребовль, Галич. Останній мав потужну фортецю на підвищенні між річкою Луквою і Мозолевим Потоком. Із півдня її оточували дві системи подвійних і потрійних земляних валів та ровів. Місто розкинулось вздовж лівого берега Лукви до самого Дністра, де містилась торговельна гавань. Побудований на великій річці й у родючій місцевості на торговельному шляху, що з’єднував Київську Русь із Заходом, Галич розвивався особливо швидкими темпами.
У кінці ХІ ст. Галицька земля, де князювали правнуки Ярослава Мудрого – Рюрик, Володар та Василько Ростиславичі, відокремилась від Києва. Спочатку тут виникло кілька князівств із центрами у Перемишлі, Теребовлі, Звенигороді, Галичі. У 1141р. князь Володимирко Володаревич об’єднав князівства в одне зі столицею в Галичі. За часів князювання Володимирка Галич значно розширюється і зміцнюється, стає великим політичним і культурним осередком Південно-Західної Русі. В цей період в Галичі існували бібліотека і скрипторій-майстерня для переписування книг. До наших днів дійшла цінна пам’ятка місцевої літературної школи – Галицьке євангеліє 1144 року.
Особливої могутності Галицьке князівство досягає за часів правління Ярослава Осмомисла (1153-1187). В цей час розвиток науки і культури ще більше зростає.
Після смерті Ярослава Осмомисла князівством деякий час правили його сини Олег та Володимир.
У 1199 році Галичем оволодів енергійний волинський князь Роман Мстиславич. Він об’єднав галицькі та волинські землі в єдине Галицько-Волинське князівство. Роль Галича знову зростає. Він стає наймогутнішою твердинею на піденно-західних давньоруських землях. Після смерті Романа Мстиславича (1205) в Галицько-Волинському князівстві спалахує феодальна війна. Протягом сорока років син Романа Данило Галицький бореться за відновлення єдності Галицького і Волинського князівств.
Дальший розвиток Галича припинила монгольська навала. Політичний центр Галицько-Волинського князівства перенесено спершу в Холм, а потім король Данило засновує нову столицю, яка в честь його сина була названа Львовом.
З 1303 року Галич – місцеперебування Галицької митрополії. На означення вищого духовенства на чолі з єпископом вживали грецьке слово «клерос», яке з часом переросло в Крилос – назву села, заснованого на території давнього княжого замку.
В часи правління нащадків Данила Галицького посилюється феодальна роздробленість князівства. Галич поступово втрачає своє політичне значення.
Добу княжого Галича яскраво представляє білокам’яна архітектура. Крім величного Успенського собору (1151-1157), фундаменти якого до сьогодні дивують своїми розмірами, і храму святого Пантелеймона (1194), у місті знаходилось біля трьох десятків літописних церков. Використавши архітектурні здобутки Києва, Візантії, Угорщини, Німеччини, Польщі, галицькі майстри створили самобутню школу, яка поставила монументальне будівництво в ряд найвидатніших культурних досягнень давньоруської епохи.
З 1349 року галицькі землі перейшли під владу польських королів. У зв’язку з частими нападами на Галичину татарських, молдавських та угорських феодалів польський сейм вирішив укріпити Галич. У 1367 році розпочалося будівництво замку на горі, над Дністром і Луквою. Тоді ж Галич отримав магдебурзьке право, право пропінації та вільної торгівлі.
Староство у Галичі було закладене в 1378 році як опорна база просування  на схід польських колоністів. У ХV ст. ядром Галича стає Ринкова площа, у центрі якої знаходилися дерев’яна ратуша і церква Різдва Христового (60-ті рр ХІV ст.).
Шляхта Галицької землі збиралася на сеймики, що відбувалися у приміщенні костьолу св. Марії Магдалени. У замку на Галич-Горі засідали міський і земський суди. У 1490 році замок здобули повстанські загони під проводом Мухи.
Великої шкоди Галичу завдали татарські напади, найнищівніші з яких були в 1474, 1498, 1590, 1594 роках. З 1590 по 1653 рік татари штурмували Галич 29 разів.
Під час визвольної війни 1648-1654 років Галич виконував функції головної опорної бази польсько-шляхетських військ. Влітку 1649 року козацькі війська під проводом Семена Височана (вихідець із села Вікторів теперішнього Галицького району) здобули місто Галич.
У 1658 році галицький староста Андрій Потоцький провів грунтовний ремонт фортифікаційних споруд міста, пошкоджених під час штурму Галича військами повстанців.
24 вересня 1676 року місто і замок на Галич-Горі дощенту зруйнували і спалили татарсько-турецькі загони Ібрагіма Паші. Втрата Галичем обороноздатності зумовила переїзд галицьких старост у новозбудовану фортецю Станиславів. Галич втратив значення міста як крайового центру.
Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Галичем заволоділа Австрія. Галич був віднесений до категорії муніципальних міст. Місто залишалося центром повіту. 
Через деякий час австрійський уряд передав Галич у спадкове володіння нащадкам останніх галицьких старост Потоцьких. У 80-их роках ХVІІІ – першій чверті ХІХ ст. його власницею була магнатка Катерина Коссаковська з родини Потоцьких. У 1811 році вона продала Галич разом із Залуквою греко-католицькому митрополиту Антонові Ангеловичу, котрий приєднав їх до митрополичих маєтностей у Крилосі.
З кінця ХІХ ст. життя в Галичі дещо пожвавлюється. Цьому сприяло будівництво в 1866 році залізниці Львів-Чернівці із залізничною станцією у Галичі, а в 1897 році – двоколійної залізниці Галич-Тернопіль. Протягом 1910-1912 рр було споруджено металевий міст через Дністер довжиною 312 м. У 1912 році поблизу впадіння у Дністер Гнилої Липи відкрився річковий порт із ремонтною майстернею для суден.
У роки Першої світової війни місто було дуже зруйноване. Почався голод, завмерла торгівля, розпочалася епідемія холери. 85 % будівель було зруйновано, підірвано міст через Дністер.
У 1915 році Галич окупували війська царської Росії. Новий уряд заарештував активістів українських організацій, закрив читальню «Просвіти» й осередок заснованого на початку війни товариства «Рідна школа». Після відступу з Галича росіян і приходу австрійської армії жорстоких переслідувань зазнали москвофіли. 127 осіб були заарештовані й заслані в концтабір Талергоф, повернутися звідки вдалося одиницям.
Влітку 1919 року Галич захопила Польща. І все ж, незважаючи на утиски австрійської та польської влади, в Галичі розвивалася і міцніла національна культура, росла національна самосвідомість галичан.
Національне відродження на галицьких землях започаткували у ХІХ ст Антін Могильницький, Рудольф Мох, Юліан Романчук. Просвітницьку естафету з їх рук прийняли Роман та Леонід Заклинські, Володимир Масляк, Костянтина Малицька, Іванна Блажкевич. Уродженець с. Медуха Галицького району Дмитро Вітовський був організатором військових подій 1918 року у Львові, а потім був призначений полковником УГА, військовим міністром ЗУНР.
На початку 30-х років минулого століття у Галичі виник осередок, а згодом екзекутива ОУН. Члени Організації Українських Націоналістів внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність своєї держави.
Після встановлення в місті радянської влади Галич отримав статус районного центру (грудень 1939р.).
2 липня 1941 року Галич окупували гітлерівські війська. За роки війни від їхніх рук полягло у місті 1272 мирних жителів.
В другій половині 40-х років ХХ ст. Галич віднесено до міст, в яких здійснення проектно-планувальних і будівельних робіт знаходилось під особливим контролем. З середини 50-х років цього ж століття в Галичі розвивається переробна промисловість, яка базується на сільськогосподарській продукції та виробництві будівельних матеріалів.
Події знаменного 1990 року сколихнули життя галичан.
У березні 1990 року тут відбувся велелюдний мітинг, основним питанням якого були відродження національної культури та необхідність здобуття Україною нележності.
4 листопада 1994 року створено Національний заповідник «Давній Галич», головне завдання якого – збереження історії та культурної спадщини давнього Галича.
У липні 1995 року в місті відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Галичу – 1100», а згодом вийшов у світ перший номер газети «Дністрова хвиля», засновником якої стали НЗ «Давній Галич» та Галицька організація спілки журналістів України. 
В березні 1998 року Галич увійшов в Асоціацію малих і середніх міст України.
У вересні 1998 року відбулося святкування 1100-літнього ювілею міста Галича, яке проходило з великими урочистостями за участю визначних державних осіб.
У 2001 році Галич стає членом Асоціації міст західного регіону по розвитку туризму і ремесл.
В 2005 році Галицька міська рада розпочала співпрацю за Програмою розвитку ООН, основне завдання якої запровадити муніципальну програму врядування і сталого розвитку.
В 2011 році Галицька мерія співпрацювала з Програмою Посольства Республіки Польща в Україні, в рамках якої Польща запропонувала допомогу на розвиток Галича.
          Марія Костик, завідувач історичного відділу 
Національного заповідника «Давній Галич»

Переглядів: 859 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024