Понеділок, 27.05.2024, 21:25:04

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Вересень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
 
Архів новин
Головна » 2014 » Вересень » 10 » «Голуб» — Михайло Мельник
16:16:19
«Голуб» — Михайло Мельник

Стало відомим ім’я ще одного повстанця, який загинув від рук енкаведистів під хутором Ловаги на Рожнятівщині. «Сулима», «Калина», «Тарас», «Дуб», «Голуб» — українські герої-повстанці, які 1951 року через зрадника загинули під хутором Ловаги на Рожнятівщині. Сьогодні на місці їх героїчного чину височіє гранітний «упівський» хрест — символічна могила борцям за волю України, про освячення якої писала «Галичина» у статті «Ловаги — дух відваги» ще у липні 2012 року. А де покояться полеглі вояки, досі не знає ніхто, і донедавна залишалися невідомими навіть імена та прізвища двох вояків з повстанськими псевдо «Тарас» і «Голуб». 
Але через два роки після виходу в світ журналістського репортажу авторові публікації неочікувано зателефонував житель села Хотіні Калуської міської ради Василь Юркович Кочержук — уродженець села Рішнятого на Рожнятівщині, і повідомив, що не лише знає, з якого села і з якої родини повстанець «Голуб», полеглий під хутором Ловаги, а й був з ним особисто знайомим понад 60 років тому...

Василь КОЧЕРЖУК, 87 років:
— У «Галичині» я прочитав два роки тому, що під час освячення нового гранітного хреста на хуторі Ловаги на місці, де загинули вояки-повстанці, ніхто достеменно не знав, хто такі українські герої «Голуб» і «Тарас» — звідки родом, їх імена та прізвища і т. д. Виявилося, що замолоду я знав «Голуба» — Михайла із сусіднього села Рівні, як свої п’ять пальців, але не відав, з якої він родини. Ми познайомилися  з ним у моєму рідному селі Рішнятому, яке колись було Перегінського району. Хлопці-упівці, старші від мене на кілька років, часто навідувалися у наше село — через ріку Лімницю десь за два кілометри від хутора Ловаги. «Голуб» бував у нас з побратимом «Мачугою», з родини Муравських і села Слободи Рівнянської. До Михайла я звертався на «ви» — «друже «Голуб». Молоді хлопці і дівчата, ми не раз їм допомагали чим могли. Щось треба було і попоїсти принести, і на стійці постояти, коли «Голуб» з побратимами проводили зібрання в якійсь хаті. А переважно по неділях ми разом з вояками співали стрілецькі пісні. До речі, «Голуб» дуже любив співати. Хлопці-повстанці і в коляду в нашому селі ходили на Різдво, звичайно, не увесь день, а увечері — до кількох хат. Коли навесні 1951 року мене брали в армію, то за день до того я ще зустрічався з «Голубом». Пам’ятаю, як він нам — з села йшло троє хлопців — сказав: «Хлопці, ідіть, ідіть до армії, але будьте українцями і повертайтеся додому...» А у липні на івана він загинув. То мені вже написали в армію, казали, що якась жінка чи дівчина хлопців зрадила. Відтак наше село виселяли — вивезли двадцять дві родини із Рішнятого. Я демобілізувався після армії в Іркутській області, там із села Рівні було багато вивезених родин. Жили у великих бараках. Там я зустрів рідну сестру «Голуба» із села Рівні. Потім поїхав до батька в Караганду, де він за політику відбував тюрму. Село Рішняте, зокрема мою матір, на той час вже також виселили — в Миколаївську область. У селі залишили лише старих і хворихѕ Тож після публікації «Галичини» я найперше поїхав у село Рівню на Рожнятівщину — до тих старших людей, які були виселені в іркутську область і ще залишилися живими. Але годі було щось довідатися, бо всі були молодші від мене. і лише у родині Василя і Марії Мацьківих я дізнався, що вояк-повстанець «Голуб», який загинув 7 липня 1951 року під хутором Ловаги від рук енкаведистських сатрапів, то є Михайло Тимофійович Мельник, якого у Рівні по-сільському називали «Михайлом Івана Тимківого».
...Хутірець Ловаги, який розташований десь за п’ять кілометрів від села Небилова на березі річки Лімниці, нині нараховує до півтора десятка обійсть. У часи радянщини одних ловагівців виселяли у сибіри, других розселяли по навколишніх селах, а будуватися людям забороняли — село ж бандерівське. Упродовж останніх восьми років Ловаги стають місцем паломництва національно-патріотичної громадськості краю. Щороку  у часі християнського празника Різдва Івана Хрестителя (вояки загинули 7 липня 1951 року) у невеличкій хутірській церковці Пресвятої Богородиці УПЦ КП відправляють Службу Божу, а біля хреста пам’яті на місці загибелі вояків-повстанців — панахиду. Карбами пам’яті звучать імена Григорія Вацеби («Сулима», «Варнак») із села Радчі та його дружини Ганни Бабійчук («Калина») із Старого Лисця на Тисмениччині, ловагівця Ярослава Белейовича («Дуб»), а тепер згадуватимуть і Михайла Мельника («Голуб») із села Рівні на Рожнятівщині. І сумніву нема, що згодом громадськість довідається також про родинні корені загиблого патріота на псевдо «Тарас». Бо такі вони, карби пам’яті — з часом зарубцьовуються, але ніколи не перестають боліти.

Ігор ЛАЗОРИШИН


Переглядів: 594 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024